Інколи для щастя потрібно так мало...але це "мало" насправді так важко здобути, що воно здається недосяжним. Насправді...не знаю, як люди прокидаються і відчувають себе бадьорими. Звучить недосяжно.
 

— Як же приємно не увійти в посібник! — іронічно відповіла йому та видавила із себе посмішку. — Значить ще не здохла і мене не встигли препарувати, наче жабу. Такими темпами, може доживу до років тридцяти, якщо повезе, і якийсь псих виконає останню волю бабці, щоб я могла спокійно працювати та заробляти на життя!
— Так от в чому справа… І скільки вам для життя не вистачає? — радісно запитав чоловік, притуляючись лобом до дверної арки. В чорних очах блиснули чортики.
— Вісім.
— Вісім тисяч золотих?! — шоковано запитав цей бовдур, поки я витріщалася на нього, як на телепня. — Побійтесь Інсанії, це надто велика сума для шантажу!
— Вісім годин сну хоча б за два дні! Здалися мені ваші гроші! Теж мені, багатий синок знайшовся.  Ні поваги, ні розуму

Читати книгу
Телеграм