Зміна псевдоніма | Розділ 22

Привітики!

Як ви помітили, мій псевдонім змінився з латиниці на кирилицю, тому не загубіть мене =) 

Виявляється, що від вигляду букв може залежати, чи схвалять мою персону, якщо мені раптом закортить отримувати фінансову нагороду за свою працю. До цього, звісно, ще далеко, але з чим чорт не жартує: ґрунт варто підготовлювати вже тепер.

Трішки новин по завершальному розділу "Пір року. Зникнення Зими" (Розділ 22. Бал під Кровавим Місяцем), а тут не все так весело... Коли здавалося, що слова так і будуть вилітати з-під пальців, знову сталося дещо, що вибило мене з колії. Коротше, як модно зараз говорити, автор "не в ресурсі", щоб видати якісний матеріал. Пробачте за довге очікування.

Спойлерний фрагментик:

…Досвітні промені сонця просочувалися крізь занавіси, розповзалися пучками по золотавих стінах, розсипаючи рукою невидимого художника сніп мерехтливих іскринок, одначе Діана не була спроможною вдосталь насолодитися улюбленим часом доби: сяйво виявилося надто різким, немовбито хтось осоружний пісок на очі сипав.

 

Заплющившись, Діана перевернулася на бік ― миттю відчула, як її обвили чиїсь руки та з міццю притиснули до свого жилавого тіла. Тієї ж хвилини кволі нейрони ненаситно впилися в цитрусовий аромат впереміш із корицею ― запах дому, що колись був безнадійно втраченим, та затишного місця, звідусіль захищеного від негоди стоїчним муром…

 

Несамохіть тихцем замуркотівши, Діана притулилася ближче до Майка, вткнувшись носом у пульсуючу жилку над ключицею. Лихоманку мов рукою зняло і чомусь виникла тверда впевненість, що відтепер все буде добре.

 

― Сонце… ― розпачливо видихнув Майк їй над вухом. ― Я так злякався за тебе! Думав, ти вже не прокинешся…     

 

― Позбутися мене у тебе так просто не вийде, ― мляво вшпигнула Діана, мимовіль вчіплюючись за його кофту: невже він турбувався про неї весь цей час?

 

Немов оговтавшись, Майк злегка відсунувся й прикипів настороженим зором до Діаниного обличчя, а відтак без попередження приклався вустами до чола.

 

― Хвала Кровавому Місяцю, гарячка спала!..

 

Всупереч загальній слабкості, Діана налилася жаром: від нежданої лавини почуттів ― приємної суміші збентеження та радості ― хотілося здійнятися аж до хмар та витати в емпіреях, повністю забувши про реальність. Одначе в їхніх обставинах це, на жаль, недозволена примха.

 

― Що взагалі сталося? І скільки часу я… ― У спробі підвестися Діані стрельнуло в скронях, а перед очима з’явилися різучі спалахи. Безперечно, її стан не приховався від пильного Майкового ока: наморщившись, той обережно поклав виснажену Діану на ліжко.

 

― Без різких рухів, сонце, ― пожурив він, поправляючи подушки. А відтак ліг поруч, однією рукою спершись на лікоть, а іншою став неквапом гладити Діанині щоки та волосся. В його затуманеному погляді дивним чином вирували і невимовні радощі, і шалена втома, і навіть вина. ― А сталося те, що я ще той дурбецало, якого по всій Атлантиді й чорт зі свічкою не знайде!..

Коли буде новий розділ, не знає навіть Любомир! 

Але можливо, це відомо Темному Лорду?..

Ваше очікування обов'язково буде винагороджене!

♥♥♥