Наталі

- Наталю, я думав ти спатимеш у іншій кімнаті, - чую його тихий голос.

- Я ж твоя наречена, невже ти хочеш, щоб я спала як гостя? - починає наростати обурення від його холодності.

- Сьогодні можна і так, - він продовжує лежати спиною і його голос звучить досить приглушено.

- Артуре, а після весілля ти мене теж запреш у сусідній кімнаті?

- Не перебільшуй, - зітхає поблажливо і нарешті повертається до мене, а я сідаю, бо більше не хочу лежати з ним поруч. - Після весілля ми спатимемо в одному ліжку, а друга кімната буде перероблятись на дитячу.

Я навіть не знаю, як реагувати на його слова. Його ставлення злить і збентежує.

Відсторонююсь від нього, сідаю на подушку і обіймаю себе руками. Ковдра сповзла і я вся тремчу, чи то від холоду, чи від емоцій.

- Артуре, ти що не розумієш, чи прикидаєшся, - мій голос зривається. - Я хочу бути у твоєму ліжку як жінка. Хочу бути жаданою. А ти поводишся, мов холодна скеля. Навіть мій оголений вигляд тебе не цікавить.

- Я розумію, чому ти залишилась в мене, - спирається на лікоть, кладе руку мені на коліно. - Але я не впевнений, що ти готова.

- Жартуєш? Думаєш я боюсь сексу, чи близькості? Не забувай, ми цим вже займались.

- Секс без почуттів, це зовсім інше, - ричить гортанно. - Потім ти захочеш кохання, а я можу цього не дати.

Ось воно що. Щадить мої почуття. Як благородно з його боку.

- Ти її кохаєш, так?

- Кого? - робить здивований вигляд.

- Не прикидайся, що не розумієш про кого я? - дратуюсь. Я вже завелась до межі і готова перейти до сварки. - Лілю. Дружину твого брата. Скільки можна, Артуре. Вони вже стільки років живуть разом, в них є двійко діточок, вони щасливі. А ти досі мариш несправжніми почуттями. Не дозволяєш собі жити. А я тут, поруч з тобою і готова прийняти твою любов і тепло. Тільки треба хоч трохи побачити мене.

- Ти ще занадто молода, щоб щось зрозуміти.

Його слова вибішують остаточно. Зіскакую з ліжка і біжу до дверей. Все, більше не можу. Всьому є межа. Тепер я навіть не впевнена, чи дійде в нас до весілля. Краще вже сама. І не ятрити собі серце.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Відгадуємо назву новинки!
Вже цього тижня стартує моя новинка, любовне фентезі. Традиційно, пропоную відгадати повну назву книги. Не вистачає три слова, але якщо відгадати хоча б одне, то наступні стануть зрозумілими. Тобто, це сталий вислів. Хто відгадає
Челендж: Як народжуються персонажі
Вітаю! Виникла нова ідея для челенджу. Пропоную розповісти, у якій послідовності та як у вас з’являлися головні герої ваших творів. Почну першою й візьму за основу свій твір Карателі темряви Почнемо з головних героїнь
Повстання?!✨
Вітаю, друзі!✨ У новому розділі приквела ми станемо свідками двох заворушень, що розгортатимуться паралельно у двох часах: коли Ґладіс була геть малою, і коли подорослішала. З'ясуємо нарешті з чого все почалося... Ґладіс
Як не з’їхати з глузду, редагуючи власний текст?
Сьогодні хочу торкнутися теми, яку впізнає кожен, хто хоч раз сидів над рукописом довше, ніж над тарілкою супу в дитинстві: вічне редагування. Так, саме те, коли ти переписуєш одну сцену тричі, потім п’ять разів, а на сьомому
Га-набель
Добрий день) Сьогодні запрошую вас до смачної історії “Мій ректор — гусь”. Цитата: — Де ви бачили нормального гусака, який би мовчав, дивлячись на фаєрбол коло свого дзьоба? Він або німий, або скажений. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше