Наталі

- Наталю, я думав ти спатимеш у іншій кімнаті, - чую його тихий голос.

- Я ж твоя наречена, невже ти хочеш, щоб я спала як гостя? - починає наростати обурення від його холодності.

- Сьогодні можна і так, - він продовжує лежати спиною і його голос звучить досить приглушено.

- Артуре, а після весілля ти мене теж запреш у сусідній кімнаті?

- Не перебільшуй, - зітхає поблажливо і нарешті повертається до мене, а я сідаю, бо більше не хочу лежати з ним поруч. - Після весілля ми спатимемо в одному ліжку, а друга кімната буде перероблятись на дитячу.

Я навіть не знаю, як реагувати на його слова. Його ставлення злить і збентежує.

Відсторонююсь від нього, сідаю на подушку і обіймаю себе руками. Ковдра сповзла і я вся тремчу, чи то від холоду, чи від емоцій.

- Артуре, ти що не розумієш, чи прикидаєшся, - мій голос зривається. - Я хочу бути у твоєму ліжку як жінка. Хочу бути жаданою. А ти поводишся, мов холодна скеля. Навіть мій оголений вигляд тебе не цікавить.

- Я розумію, чому ти залишилась в мене, - спирається на лікоть, кладе руку мені на коліно. - Але я не впевнений, що ти готова.

- Жартуєш? Думаєш я боюсь сексу, чи близькості? Не забувай, ми цим вже займались.

- Секс без почуттів, це зовсім інше, - ричить гортанно. - Потім ти захочеш кохання, а я можу цього не дати.

Ось воно що. Щадить мої почуття. Як благородно з його боку.

- Ти її кохаєш, так?

- Кого? - робить здивований вигляд.

- Не прикидайся, що не розумієш про кого я? - дратуюсь. Я вже завелась до межі і готова перейти до сварки. - Лілю. Дружину твого брата. Скільки можна, Артуре. Вони вже стільки років живуть разом, в них є двійко діточок, вони щасливі. А ти досі мариш несправжніми почуттями. Не дозволяєш собі жити. А я тут, поруч з тобою і готова прийняти твою любов і тепло. Тільки треба хоч трохи побачити мене.

- Ти ще занадто молода, щоб щось зрозуміти.

Його слова вибішують остаточно. Зіскакую з ліжка і біжу до дверей. Все, більше не можу. Всьому є межа. Тепер я навіть не впевнена, чи дійде в нас до весілля. Краще вже сама. І не ятрити собі серце.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Габрієль
Вільтегран посів почесне місце на чолі столу, Габрієль приземлився праворуч від нього. Рейтан завмер. Слуги підійшли і майже непомітно забрали плащ та важкий обладунок, що стискав грудину. Рейтан тремтячими руками розстебнув
✨ Оновлення✨#кодвсесвіту✨ звільнення⚡
✨ Доброго вечора,✨ ✨Товариство!✨ Усіх причетних вітаю з днем письменника!✍️ Бажаю успіхів та безмежного натхнення ✨ А сьогодні два нових товстих розділи: зображення клікабельні — Командире,
Як народжувалась книга: від ідеї до 50 розділів ❤️
Ідея прийшла вночі (як і все найкраще у моєму житті - і найгірше). ☕ Я думала: а що, якщо жінка, яка досліджує чужі смерті, раптом опиниться в центрі чужої гри? Не як жертва - як змінна. Як інструмент, який став чимось більшим. ✨ Я
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею. Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше