Любі, у цей спекотний день, додамо ще більше жару ❤️ 

Нарешті, події між Еріком та Лені розвиватимуться стрімкіше!

Ще більше кохання, ще більше пристрасті, таємниць..

❤️ і необхідності у вогнигастику ❤️

Трохи пікантності вам, на чому зупинилися, але тут цензура!

Читати повістю за посиланням, натискайте тут

***

Він підняв голову й подивився мені в очі, і я побачила, що його контроль — той знаменитий, залізний, нелюдський контроль — тріщить по швах. Його зіниці були розширені до межі, його дихання було рваним і важким, і м'яз на його щелепі грав так, що я бачила, чого йому коштує кожна секунда цієї нестерпної повільності.Він стягнув з мене одяг — останнє, що лишалося між нами — і на секунду відсторонився, щоб зняти свої ....

Я почула шелест фольги й зрозуміла, що він підготувався, і від цієї деталі — від того, що він думав наперед, дбав, навіть зараз, коли його тіло було натягнуте як тятива — мене одночасно накрили вдячність й ніжніть до сліз.

Він повернувся, і його тіло ****  — гаряче, важке, живе. Я відчувала кожен сантиметр його шкіри, кожен м'яз, який рухався, кожен вдих, який він робив, притискаючись. Його чоло торкнулося мого — наш жест — і він подивився мені в очі з такої відстані, що я бачила своє відображення в його зіницях, маленьке й безстрашне.

— Скажи мені, якщо буде боляче чи незручно, — прошепотів він.

— Скажу.

Він **** у мене — так повільно, що я відчувала кожен міліметр...

До зустрічі в історії! Пишіть думки та діліться здогадками що буде далі))

P.S. цей тескт пройшов максимальне редагування для цензури, тому тут деякі слова, речення вирвані, у книзі набагато цікавіше...