Трохи про обкладинки до "Ліс втрачених душ"

Всім доброго часу доби. Тепер глави до «Лісу втрачених душ» починають виходити опівночі через день. Тож, доки ви чекаєте наступну главу, де сюжет більш стрімко почне набирати оберти (але всі таємниці все одно не відкриваю), я вирішив трохи розповісти про обкладинки, які створював і планував виставляти у різний період написання книги.

Перший малюнок я створив десь через кілька місяців після початку написання твору. Ще тоді можна було користуватися Міджорні безкоштовно. Це зображення ідеально підійшло під атмосферу, яку має роман. Відчай, самотність і щось, що приховано в глибині лісу. В цьому малюнку мені подобається кольорова гама, затемнення по краях, які наче виділяють людину на малюнку.

На жаль, таке зображення не привернуло б багато уваги, це можна було навіть помітити з опитування в одному з попередніх блогів. Малюнок темний і місцями зернистий. Хоча саме він ідеально вписувався з поміж купи інших варіантів.

Друге зображення я створив десь через пів року після першого. Міджорні вже встиг трохи прокачатися, вийшла нова версія, і він вже був повністю платним.

Доки в мене був місяць сплати, я грався і розбирався з можливостями цього ШІ. Тож я усілякими різними способами намагався просто покращити якість першого малюнку, зробити його більш примітним і яскравим. І врешті решт отримав це зображення.

Майже до самого фіналу написання і редагування історії я був впевнений, що залишу саме цей малюнок. Він яскравий, герой знову ж таки відцентрований. І багатьом подобалися дерева. Навіть чиєсь обличчя там вбачали =D А мені головне, що він був якісним)))

І все ж таки, закінчуючи редагування, вирішив спробувати ще раз скористатися своєю удачею і зробити нову обкладинку. Я почав об’єднувати перший і другий малюнок, намагаючись видавити з ШІ щось нове і красиве.

Це приклад того, що можна отримати, якщо поєднати перше і друге зображення. Тут і зелений відтінок і яскраве світло в центрі, що огортає людину. І дерева наче непогано вийшли. Але, не те. Немає деталей, все вийшло простим, так би мовити. Тож, я продовжив чаклувати.

І до речі, цей малюнок я не планував ставити на обкладинку. Просто вирішив показати, як можна працювати з ШІ, і як вони змінюються протягом часу.

Ось ми і дійшли малюнку, який стоїть на обкладинці. Яскравий, багато різних дрібниці і нюансів. Він відчувається живим і місцями моторошним. Але правда в тому, що я його отримав, знову ж таки погравшись з функціями Міджорні)))

Я взяв друге зображення, завантажив його у ШІ і просто додав описів, чого саме мені не вистачає на цьому малюнку. Мене одразу зрозуміли, і я отримав гарну обкладинку)))

Просто, щоб ви розуміли. Три обкладинки створювалися трьома різними версіями Міджорні. Перше десь на початку 2023 року, друге в середині літа 2023, а останнє в липні 2024.

Ну, і звичайно для кожного окремого твору я шукаю нові шрифти, які б візуально передавали атмосферу твору, а потім вже шаманю, щоб назва гарно виглядала на малюнках)))

Просто вирішив поділитися з вами процесом створення обкладинки для цього твору. Дякую за вашу увагу!))

Ну, і на останок. Трохи спойлера до наступної глави:

«З під'їзду вийшов Захар, трохи погойдуючись. В руках він тримав невеликий пакет. Озирнувшись навкруги, він підійшов до своєї машини і сів за кермо.

Степан одразу зачинив вікно і завів двигун, не вмикаючи фар. Вже за п'ять хвилин Захар виїхав з двору. Степан рушив за ним, намагаючись триматися на деякій відстані.

Перші декілька хвилин Степан переймався, чи не помітив його Захар. Він тримався на відстані трьох-чотирьох машин між ними. Але вже десять хвилин потому, об'їхавши майже все місто, Степан почав здогадуватися, куди саме збирався його знайомий.

Захар прямував до виїзду з міста. І чомусь Степан навіть не мав сумнівів, що вони їдуть до Кочедижника. Виїхавши на трасу, сховати машину було трохи складніше. Але темрява і відсутність працюючих ліхтарів давали змогу триматися впритул до Захара.»

P.S. Не забуваємо підписуватися, лайкати та коментувати книгу, проклинати, малювати, віршувати, танцювати і все що спаде на думку… =D