Чому саме так?

Я дуже великий шанувальник манхв, ранобе та візуальних новел. В дитинастав я взагалі полюбляла читаючи дитячі детективи переписувати їх у блокнотик з трохи іншими подіями, які на мою думку були б цікавіші. Але з віком дитяче хобі здавалося мені безглуздою тратою часу і я зовсім закинула все.

Одного дня (вже будучи дорослою) мені наснився сон, я вирішила ним поділитися з подругою. Яке було моє здивування коли вона в захваті почала казати мені, що із задоволенням би прочитала подібне. Звичайно в той момент мені було дуже приємно, але я скептично поставилася до її пропозиції. З плином часу вона все одно мені твердила хоч спробувати, а я лишень посміхалась і думала про себе що не хочу навіть і пробувати адже нічого не вийде. Згодом почали відключати світло, робити було нема чого, і я нудилася тикаючи у планшет. І тут раптово, я почала фантазувати як би я хотіла, щоб виглядав мій сон якби був манхвою або візуальною новелою, і саме це стало тим рушієм, що змотивував мене почати писати. Це було дивовижно! Саме картинки в голові допомогли мені перетворити окремі слова в речення, речення в абзаци а абзаци в розділи! Коли вже я написал декілька сторінок, я відправила їх почитати подрузі, і та була в захваті! Таким чином сон про два замки перетворився у повноцінну історію, якою я і ділюся з вами.

Також, я дуже вдячна своїй подрузі, що не втрачала віри в мене, коли сама я її не мала. І вдячна всім тим хто буде читати мою історію.