Заправивши машину до повного, Орест повернув шланг на місце і швидко сів за кермо. Він відчував, що час грає проти нього. Від'їжджаючи від заправки, він озирнувся і побачив, що ніхто не звертає на нього уваги. Це дало йому деяку впевненість. Йому чомусь здавалося, що кожної секунди можуть з'явитися люди батька, і зіпсувати всі їхні плани.

Рівно о шостій ранку Орест під'їхав до будинку Соломії на сріблястому «Мерседесі», який тихо муркотів на порожній вулиці. Осінній ранок був прохолодним, повітря свіже і насичене запахами вогкого листя та диму від далекого багаття. Сіре небо ще лишень починало підсвічуватися рожевими та золотистими відтінками, обіцяючи ясний день.

Всім привіт! Отже Орест та Соля все таки втілили свій задум у реальність. Але що на них чекає? А чекають справжні пригоди) 

І тут  у мене виникло до Вас питання. А чи було у Вашому житті щось подібне? Якісь життєві обставини, чи той самий юнацький максималізм, який іноді штовхає на необдумані, але такі захоплюючі вчинки?

Новенький розділ вже на сайті. Дякую, що зі мною!