Вітаю любі читачі і читачки!

Сьогодні для вас досьє на книгу “Наодинці з ошуканкою”.

Обкладинка і анотація:

Девіз книги: “Обдурити можна всіх, але не власне серце”.

Головні герої

Лія, вона ж Євлалія і Лала, — шахрайка, крадійка, для якої не існує неможливих афер, вихованка дитбудинку, невловима і небезпечна. Любить лише тварин, допомагає собачому притулку. 29 років.

Сергій — власник агрохолдингу, владний і сильний чоловік далеко не з кришталевою репутацією. Має багато ворогів і подругу, з якою збирається колись одружитися. Після того, як покинув аспірантуру і не пішов у науку, не в найкращих стосунках з батьком. 35 років.

Діалог героїв:

— Накинь на себе, доки не привезли твої речі.

— Що?

Лія не одразу зрозуміла, що він віддає їй свою сорочку. Похапцем забрала річ і прикрилася нею, але одягати не квапилася.

— Очікувала чогось іншого?

— Авжеж не чекала, що останньою сорочкою поділишся.

Він прищурив очі, як часто роблять люди з короткозорістю.

— Знову збиралася спокушати? Думала, візьму тебе тут і зараз — й це вгамує мій гнів?

Лія обурено пирхнула.

— Я не Бастилія, щоб ти мене брав.

— От і добре, бо я теж не французький революціонер.

Романтичний уривок:

— Що ти собі дозв...

Слово не встигло зірватися з її вуст, зовсім як метелик, який щойно спурхнув із квітки, й одразу потрапив у сачок. Цим сачком стали губи Сергія. Він цілував так нестримно і з таким натиском, що Лія не змогла пручатися довше трьох секунд. Розтулила вуста і впустила його з готовністю, виливала у поцілунок все, що не встигла сказати. Все обурення, гнів, відчай і... правду про те, як сильно очікувала цього поцілунку.

Сергій відпустив метелика так само несподівано, як спіймав. Однак не відхилився, продовжуючи важко дихати, пестити подихом припухлі губи, на яких поменшало помади.

— Як же я тебе ненавиджу, — простогнала Лія, легко стукнувши його кулачком у груди.

— Я тебе сильніше.

Він зняв і відкинув її картуза, а тоді ніжно притримав долонею її підборіддя, провів великим пальцем по щоці і знову поцілував. Проте цього разу м'яко, неквапливо, заспокійливо, як поводяться з уже прирученим метеликом (якщо тільки метелика можна приручити).

Інша рука Сергія пробралася під піджак, ковзнула по спідничці Лії, опинилася на голій талії і затрималася там на мить, а тоді поповзла у напрямку грудей. Тепла долоня накрила один з пагорбів, і тонкий бралет не завадив тому, щоб відчути, як напружилася, затверділа вершина, і як хаотично забилося серце зовсім неподалік, з того боку грудної клітки.

Він притиснувся тісніше, але раптом Лія вперлася у його груди вже обома кулачками. Спробувала відпихнути, одночасно звільняючи губи.

— Ми не самі. Може перед своїми людьми не лапатимеш мене, ніби й справді продажну дівулю?

У голосі звучала нотка чи то осуду, чи то образи. Сергій опустив руку на її талію і ледве помітно всміхнувся. Його витримка повернулася, а гнів розтанув кубиком льоду від одного доторку до гарячих вуст Лії.

— Яка ж ти...

— Яка? Проблемна?

А от з її образою було не так просто. Йому здалося це навіть трохи кумедним — вона справді досі дулася через ті слова, досі хотіла почути пояснення чи вибачення. Він зітхнув і легко погладив її голий живіт.

— Хлопці, підіть випийте кави, — наказав охоронцям, і ті змилися, ніби тільки цього й чекали.

Лія очікувала, що Сергій знову проігнорує її образу і повернеться до пестощів, але він здивував.

— По-перше, проблемність не у тобі, а в мені і моїй сім'ї, — сказав серйозно. — Якби ти мене дослухала, а не повернулася спиною і послала до біса...

— Але ти так поводився, і твої батьки...

— По-друге, не бачу проблеми ні в тому, що ти шахрайка, ні в тому, що виросла в дитбудинку. Останній факт мені навпаки подобається — моїх батьків цілком достатньо, щоб тріпати нерви нам обом.

Він говорив виважено, повільно, ніби пояснював малій дитині якісь банальні речі, як от чому небо синє. І Лія затихла, як та ж дитина, що замислилась над поясненням.

— І по-третє, — продовжив. — Я не хотів тебе образити. Й тим паче, ніколи не хотів скривдити.

Відгуки на книгу:

Історія створення.

Книга написана навесні 2021 року. Це у прямому сенсі “токсикозна” історія, бо я писала її в перші місяці вагітності — лежала зірочкою на ліжку майже цілодобово і набирала текст на смартфоні))

Крім того, це найавантюрніша моя книга, а героїня Лія — одна з моїх улюблених героїнь власного авторства.

Що ще почитати, якщо ця книга сподобалася:

“Вулкан для Венери” (теж цікава, сильна героїня, схильна до авантюр)

“Сто мільйонів зірок для тебе” (ми зустрінемо там героїв, які мелькнули в цій книзі)

“Відремонтуй моє серденько” (теж трохи авантюрно і дуже весело)

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.