Вітаю, мої найкращі!

Запрошую до оновлення роману, "Зефірка для брутального".

Сьогодні на вас чекають, розбірки від Мії.

Уривок.

Входжу в будинок, і одразу збираю усіх у вітальні першого поверху. Діти та бабуся всідаються на один диван, і з повним нерозумінням дивляться на мене.

— Ви не хочете мені нічого розповісти? — Починаю свою розмову, і вся тремчу. З очей готові скотитися сльози. В кімнаті наступає мертва тиша. Всі великими очима дивляться на мене.

Я ж стояти на одному місці не можу. Ходжу туди сюди. Відчуваю як тремтіння у тілі лише посилюється. Пауза затягується, тому вирішую порушити тишу.

— Я розумію, ви шкодували мене, бо я була в лікарні, але я збагнути не можу, чому всі мовчали цей тиждень? — Тамую сльози у собі, й зірваним голосом констатую. — Мабуть, брехати легше, ніж розповісти правду.

— Мам, ти ж кричала б на нас. — Озивається Ілля, й дивиться на мене невинними оченятами.

— Можна подумати, зараз я в захваті?!! 

Мія та Каміль❤️

На добраніч!!! 

Тихої і спокійної всім ночі!