Його полонена

- Куди це ми їдемо? До мого дому в іншу сторону, - запитую у Артура, коли помічаю, що ми не в тому районі.

- Ми їдемо до мене, - задоволено відповідає. - Від сьогодні і до весілля ти будеш жити у моєму будинку.

Шоковано дивлюсь на нього.

- З якої це радості?

- А з тієї, що твій батько замучився тебе шукати по місту, - нахиляється до мене і впивається прискіпливим поглядом. - То ж він доручив мені трохи тебе постерегти. У мене найкраща охорона і з мого будинку ти навряд чи втечеш до свого коханця.

Задихаюсь від обурення і мовчки відкриваю рота. Це в мої плани не входило. Артур не тато, від цього так просто не спекаєшся. Його фірма славиться на всю країну, в нього навіть є власна школа, де вони навчають чоловіків професії. Дивлюсь на двох бритих чолов'ягів на передніх сидіннях і уявляю, що на території дому їх може бути повно. Оце я влипла. Що ж тепер робити?

- Не пристойно, щоб наречена жила у домі нареченого ще до весілля, - навряд чи мої доводи допоможуть, але спробувати варто.

- Не пристойно нареченій до весілля зустрічатись з коханцем, - сухо відповідає. - Тому з території виходити тобі заборонено.

- Ти не маєш права мене ув'язнювати! - кричу, не витримавши всієї несправедливості. - І Єгор мій хлопець. І я буду з ним зустрічатись скільки захочу. А оце ваше весілля видумане можете засунути собі в одне місце.

Артур різко надавлює мені на плечі і втискає в спинку сидіння. Сам нависає, майже опиняється зверху. Його гарячий подих відчуваю на обличчі, тепло його тіла миттю зігріває. Але мені не тепло, навпаки, холодно від жорсткого погляду.

- Це вже вдруге ти мене сьогодні сильно дратуєш, - ледь чутно шипить. – Таміло, не виводь мене з себе, я маю сьогодні дуже поганий настрій. Розізли мене ще раз і ти дізнаєшся, який я в люті.

- Я пожаліюсь батькові.

- Будь ласка. Але він дав мені повну свободу дій. Навіть дозволив наказувати як мале неслухняне дівчисько, - останні слова він тихо шепоче на вухо і несвідомо я починаю тремтіти, сама не знаю чому. - Твій батько не може з тобою справитись, тому довірив це мені. Ти справді хочеш відчути на собі мою манеру виховання?

- Будеш виховувати свою дочку, а я тобі ніхто - штовхаю його в груди і він піддається, сідає на своє місце. - А до мене не лізь.

- Коли в мене буде донька, я не допущу, щоб вона займалася такими гидкими речами, за котрими застукав я тебе, - його очі блистять, а губи кривляться у неприємній посмішці.

- Це досить приємні речі, - впевнено дивлюсь на нього, нехай не думає, що я соромлюсь, хоч насправді мені соромно, що він мене бачив таку. - Я розумію, секс в твоєму віці здається чимсь чужим і далеким.

https://booknet.ua/reader/iogo-polonena-b414342?c=4462057&p=1