- Бажаєте щось випити? - за секунду виростає біля мене молодий бармен, як тільки присідаю на стілець в самому непомітному кутку барної стійки.

- Якийсь коктейль, будь ласка, - розгублено відповідаю.

- Який саме?

- Не знаю, я в них не розуміюсь. Виберіть самі.

Він дивиться на мене якось дивно, але виконує прохання.

Я почуваюсь сковано, в таких закладах ніколи не була. Ще колись, декілька раз ми з подругами ходили у бари, але вони не входять в ніяке порівняння з цим палацом.

Поки чекаю напій, ще раз сканую зал. Люди п'ють і веселяться. Іноді бачу знайомі обличчя, але ту котру мені потрібно не видно ніде.

Потім поглядом виловлюю його. Тимур сидить за столиком неподалік барної стійки у компанії Сергія і трьох красивих незнайомих мені жінок. Всі вони мило спілкуються і посміхаються один одному. Занадто довго роздивляюсь свого шефа і серце завмирає. Зараз він виглядає таким дружелюбним і милим. Не дивно що жінки тягнуться до нього.

В якусь мить він повертає голову в мою сторону, наче відчуває мій погляд. Я злякано відвертаюсь і намагаюсь вгамувати шалене серцебиття. Надіюсь він мене не помітить.

- Ваш коктейль, - бармен ставить переді мною високу склянку з різнокольоровим напоєм.

- Дякую, скільки з мене? - знаю, тут напевно все дороге, але в роті пересохло і хочеться трохи випити і забутись. День був досить важкий.

- Це безкоштовно, - він дивиться на мене наче на нерозумну. - Все оплачено.

- Тоді просто - дякую, - ніяковію і заливаюсь фарбою.

Звідки я могла знати? Беру трубочку у рота і тягну солодкуватий на смак напій. Здається він взагалі безалкогольний, тому що я зовсім його не відчуваю.

Продовжую сидіти сама і час від часу оглядати зал. В сторону, де сидить Тимур, стараюсь не повертатись. Не хочеться з ним перетинатись.

Що ж робити далі? Мені обов'язково потрібно побачити Люду, інакше я не знаю, куди піду. Повертатись назад у ту квартиру не можу, тим паче спати на огидному ліжку. Краще на лавці при морозі.

- А говорила, що не прийдеш, - здригаюся від знайомого голосу позаду.

Розвертаюсь і дивлюсь на усміхненого Тимура, котрий присідає на сусідній стілець.

- Обставини змусили, - зізнаюсь і тягну останки коктейлю. - Та я й не надовго.

- Я за тобою вже хвилин десять спостерігаю. Не схоже, що ти вже збираєшся йти.

- Чекаю Люду Соловей, з рекламного відділу, - відчуваю себе розслабленою і викладаю все як є. - В мене є до неї розмова.

- Дивно, - хмуриться шеф. – Здається, я її тут не бачив. - А такі речі вона не пропускає.

Я вражена дивлюсь на нього. Думала, що він взагалі не зрозуміє про кого говорю, а він навіть знає, які в цієї людини зацікавленості. Невже такий уважний до своїх співробітників? Чи може тут справа в іншому?

- Звідки така усвідомленість про неї? - підозріло примружую очі.

Чомусь я стала досить відважна. І якось легко на душі. Підозрюю, що в коктейлі все ж таки був алкоголь. Дивлюсь на пусту склянку і відсуваю її у бік.

- Просто Сергій мав з нею інтрижку, ось і приходилось часто перетинатись, - так легко зізнається.

- Справді? - відкриваю від подиву рота. - А я не знала.

- Ти багато чого ще не знаєш, - поблажливо хмикає, наче до малої дитини.

Мені це не подобається, тому хмурюсь на нього. Напевно, вважає мене дурною і наївною. Може так воно і є, адже дозволила Кості з собою так вчинити.

- Будеш ще коктейль? - цікавиться після короткої паузи і я не відмовляюсь.

Тимур замовляє нам напої і вже через хвилину у моїй руці знову повна склянка. Хапаюсь губами за соломинку і п'ю жадібно, змочую пересохле горло.

- Сьогодні ти більш толерантна до алкоголю, - посміхається шеф, спостерігаючи за мною.

В його руці маленька стопка, скоріш за все чогось міцного, і він з легкістю випиває її за один ковток.

- Тепер моя черга заливати горе, - незадоволено бурмочу, згадуючи причину поганого настрою.

- І можна поцікавитись, що це? - він хилиться трохи ближче, хмільні очі весело блистять і розглядають мене.

- Не скажу, - вперто підіймаю підборіддя. - Ви ж вчора не хотіли говорити.

- Але ти вже все розізнала, - впевнено стверджує.

- Так, мені розповіли, - киваю. - Моя біда схожа, але без дітей.

https://booknet.ua/reader/solodenka-dlya-bosa-b412338?c=4436148&p=1