Відгук у рамах марафону "Поетоманія" на вірш "А що є для тебе кохання?" авторки Оксани Зорі зі збірки "Збірка віршів"

А що є для тебе кохання?
Це лиш слова чи почуття?
Це сум, обіцянки, страждання,
Надії, радощі, плекання,
Чи це і є твоє життя? 

І покохавши ту єдину,
Ти серце їй подарував?
Чи лиш відчувши смак провини,
Свої слова назад забрав?
Можливо ти і не кохав? 

То, що для тебе є кохання?
Це вірність, спогади, бажання?
Це сміх, веселощі, зізнання,
На двох одне жития прожите,
Теплом й терпінням оповите? 

Словами можна змалювати,
Переживання й відчуття.
Хто не кохав усе життя,
Кохання може упізнати,
Бо це є щирі почуття. 

Безкінечно можна дивитися на три речі: вогонь, воду... і те, як люди говорять про кохання та кохають:)))
Ця вічна тема торкається за життя так чи інакше кожного. Без кохання немає життя! От тільки воно буває різним, як у проявленнях, так і у сприйняті. 

Прочитавши цей вірш, який обдав мене теплом і вдихнув у серце ніжність, у мене з'явилось запитання до самої себе, а як же я відчуваю це почуття? Замислившись, з'ясувала, що для мене воно є різнобарвним коктейлем)) Тут і прояви турботи, і емоції, які виникають поряд із об'єктом цього безмежного почуття, і хімія, і магія, від яких породжується нерозривний та незримий зв'язок між двома людьми, і пристрасть, і жага, і ласка... І навіть приємні (а може й болючі) спогади, від яких зносило дах нам колись, а тепер дії яких ніколи вже не повторяться в реальності... Проте так — це про щирі почуття, котрі виникають із самого серця!)) 

Гадаю, багатьох людей цей вірш теж може наштовхнути на роздуми про це. І я вважаю його мету благородною, бо балачки про кохання, нагадуваня про його існування так само важливі, як і щоденні звернення із зізнаннями в коханні до своїх найближчих, найкоханіших людей. 

Тож, частіше кажіть "Я тебе кохаю", не втрачаючи можливостей, та читайте прекрасного вірша про це щире, світле та бездоганне почуття:)) Приємне читання гарантоване!