Є книги, які потрапляють до тебе в руки випадково, але стають невід’ємною частиною твого світу. Є історії, які приходять до тебе саме в той час, коли це необхідно. Врешті, є автори, чиї імена для тебе — постійний знак якості. І для мене все це зійшлося в книзі Тетяни Гуркало «Дівчина і буревій».

Уявіть собі юну дівчину з незрозумілим магічним даром, яка змушена тікати від власних родичів. Уявіть обдарованого напівкровку-найманця, що мандрує дорогами з вірними друзями та мріє наповнити життям покинуту долину майстрів-артефакторів. Уявіть богів, які спершу навигадували для своїх дітей магії та здібностей, а потім махнули на все рукою й пішли геть. Уявіть тих божественних нащадків, що як малі злі діти, загралися з магією та розгубили її десь по світу. Уявіть пару велетнів-орків, які охоче стають на захист малих та нерозумних людей. Уявіть темного ельфа, що сплітає магію з музики лютні. Уявіть живий ліс, зачаровані гори, веселі трактири, вечері біля багаття на забутому тракті. Уявіть… та багато чого ще!

А над усім цим летітимуть легенди та сяятиме сонце. Десь жеврітиме лагідна іскра справжнього кохання: вірного, щирого, теплого, взаємного. І зрітимуть буревії. Не моторошні й руйнівні, хоча й це можливо, а могутні й величні, відновлюючі й бажані, як літні грози…

Чому я раджу прочитати цю історію? 

Через неповторну, розкішну, багату, образну мову. Вона заколисує й причаровує, немов морські хвилі або зимові казки у розпеченого каміна. Вона огортає й зігріває, надихає й заспокоює. І хочеться тільки читати, читати, читати.

Через абсолютно унікальний підхід до оповіді. Це фентезі про богів, героїв, магію та надздібності, але абсолютно позбавлене пафосу й картонних кліше. Це роуд-муві та насамперед затишна історія для тих, хто цінує сенс, а не зовнішню мішуру.

Через прекрасні, але давно забути, здорові стосунки між героями. Я сто років не зустрічала книг, де герої справді бережуть одне одного. Не міряються розміром амбіцій, крил, хвостів та інших частин тіла, а допомагають у біді. Де працюють у команді. Де вперед їх веде не самоствердження чи бажання помститися, а бажання створювати. Бажано щось прекрасне.

Ну й останнє, але найважливіше: ця книга відновлює віру в краще. І в світі навколо, і в собі. Мало таких історій, ох мало. Мабуть, в Тетяни, як і у її героя Айнате, теж є дар зцілювання. 

Наполегливо, вимогливо, беззаперечно раджу. Прекрасне, дійсно авторське фентезі. Читати обов'язково тут.

З повагою, ваша Анні.