Боротьба з творчим вигоранням
Привіт усім відвідувачам блогу! Зізнаюся чесно, що останні дві неділі я перебувала в деякому творчому ступорі. Навіть відвідували думки, що я кину писати. Я не заходила на букнет, нічого не читала і не писала. Думала, що якщо не пишу, то хоч читати буду когось, але чесно, не могла. Адже читаючи інших, було нагадування того, що я опустила руки. І що я не змогла. Я чесно використовувала поради, що треба писати, не зважаючи на внутрішній блок. Але як можна створити якісний текст, якщо ти перестаєш відчувати своїх героїв? Ти можеш описати події, місцевість, атмосферу, але не діалоги. А в мене по плану були важливі діалоги. Тому я зробила для себе висновок, що писати діалоги, втрачаючи конект з героями і не переживаючи разом з ними їхні проблеми, я не буду. Адже коли в тебе вигорання, ти віддаляєшся від них, не співчуваєш їм, як слід. На мою думуку, діалоги треба писати тільки повністью поринувши в їхні голови. Інакше вийде сухий текст.
Але потім я зрозуміла одну вжливу річ. Пишу я в першу чергу для себе. Тому що закохана в свою історію і героїв. Тому що вірю, що колись вона буде опублікована. І не важливо, читають мене чи ні. Я пишу заради себе. І потім в один момент до мене повернулося натхнення. Я згадала своїх героїв і їхні проблеми. Я згадала, які цікаві сюжетні ходи задумала далі. Я знову поринула в історію і отримала справжню насолоду від процесу. Немоя я читачка, а не письменниця. І от за два дні написала главу на більш ніж на 5000 слів. Думаю, післязавтра опублікую, якщо нічого не завадить. "Почуття Нуари" - так буде називатися розділ,і ми поринемо в темний зловісний внутрішній світ головної антагоністки роману "Коли сонце не зійде".
Також мені цікаво, що саме вам описувати найважче в період неписуна? Чи у вас навіть через силу виходить якісний текст? Було б цікаво дізнатися...) От викладу главу і повернуся до читання знову. Адже інші історії мене теж надихають..)
Ну і спойлерну картинками про події наступної глави...)
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй, як мені не вистачало цих ілюстрацій з Деном та Нуарою, я просто захоплений з них))) Дуже все красиво виглядає! Та ти молодець, у тебе така чудова позиція, дуже хороша мотивація, правильні думки і чітко визначена ціль! Оцього потрібно дотримуватися, робити свою справу і все обов'язково вийде у тебе! Бо ось у мене були вже люди, які намагалися критикувати новий твір, вишукувати в ньому якісь недоліки, забуваючи, що я писав його у важкі часи і при перечитуванні додатковому міг щось пропустити таке важливе, хоч завжди й стараюся додавати непомітно всі виправлення перед публікацією. Але мене не засмучує це, бо я випробовував себе і зміг створити чергову закінчену книгу, а це вже неабияке досягнення. У мене якось легко подобалося бажання не писати. Спочатку було дуже гучно у гуртожитку і це заважало. Далі вже втома заважала, але мені вдалося її подолати і я три дні писав далі нову повість. Красивий вид з вікна, дощ та гармонія надихають мене писати далі, а потрібні слова приходять в голову самі)))
Максиміліан Степовий, Ну без критики зовсім не буває, але й вона буває допомагає щось покращити в тексі з часом, не реагуй на неї надто болісно..) Книга в тебе просто чудова, описи неймовірні, а атмосфера яка! Я вже не можу дочекатися, коли почну читання першої глави, бо пролог, то ж просто неймовірне щось, на рівні з надрукованими книгами...А невеличкі помилки, за які може бути критика— це є у всіх. З часом виправиш, вони є навіть у виданих книгах, тому я взагалі на таке уваги не звертаю, головне для мене сюжет, герої, описи, атмосфера — а це в тебе на професійному рівні.. А те, в який важкий час ти писав—це взагалі подвиг, я б так не змогла напевне, я дуже боюся такого... Ти прямо герой! Тому рада, що ти зміг її дописати і що ти в безпеці, нарешті...і що оцінив ілюстрації дякую, це теж мене надихає ❤️
Мені зараз дуже важко щось писати. Здається ось приходить натхнення, а вже опускаються руки. Шматки глав лежать вже який тиждень. Ніяк не можу позбутись почуття провини, що не пишу їх.
Бажання кинути писати виникає, але і відразу згадую скільки часу цим займаюся та на які жертви пішла заради книг.
У мене ще не дійшли руки до твоєї книги. Чекаю потрібний настрій щоб поринути в історію)
Анна Стоун, Я це дуже розумію, в мене так місяців пройшов) кляті серіали)) Тому й не штовхаю тебе, бо сама така) чекаю, скільки потрібно, головне пиши собі в радість)
Коментар видалено
Дуже рада, що у вас вийшло вийти з цього "ступору". В мене, скажу, теж таке буває;) Ці питання щодо "Кинути, чи не кинути писати?" варто відкинути куди подалі!)) Треба робити те, що подобається і все:)
А коли прям таке вигорання то я роблю перерву, бо саме в цей момент пишеться не так гарно. Не так приємно. А я це роблю в першу чергу для себе, як і ви;) А також мрію написати "особливу книгу" для однієї людини))) Тож вдосконалення, і ще раз вдосконалення))
Ви молодець, що справилися самі. Бо іноді, аби вивести з цього періоду варто застосовувати надихаючий капець, чи жбурляти олівцем ᕙ༼◕ ᴥ ◕༽ᕗ Та, зазвичай, до цього не доходить;) Ех...
Гарні ілюстрації;) Хлопець виглядає таким чарівним)) І кристал просто неймовірний(◍•ᴗ•◍)❤ Краса!)))
Тому йдемо до мети, а якщо хтось буде ображати, то ворогів беремо в полон!)))
Впершу чергу в "моменти занепаду" варто зрозуміти для кого пишеш. А потім і сама встаєш та робиш те, що подобається;)
Ви молодець! Успіхів)))
Ми ще побачимось на якомусь телеканалі про книги, де будемо розповідати про те, як до такого дійшли(◍•ᴗ•◍)✧*。
Hanna Trunova, (⌐▨_▨)♥️
В мене було не те, щоб вигорання, а стались серйозні неприємності в житті, котрі вибили мене і з ритму, і вибили з мене будь-які бажання. От просто хотілось лягти й лежати. А ще точніше - взагалі зникнути з цього дурного світу. Але книга була в процесі. На неї чекали читачі - вони ж не винні в моїх проблемах. Згрібала себе до купи й писала. А писати доводилось гумор. Як мені це вдалось - досі не знаю, але та книга виявилась найуспішнішою з усіх)) І, звісно, дружня підтримка. Без друзів - загнулася б. І читачі, що підтримали, коли я написала у себе в каналі, що мені кепсько, але я пишу, тому, не бийте мене капцями, якщо щось не сподобається)) За тиждень вигребла себе з цього стану))
Лара Роса, Дуже дякую ❤️ і Вам)
Вітаю. Ваша порада "не гнатися за іншими авторами" дуже корисна. Потрібно писати в своєму темпі і не дивитися на інших.
А вигорання чи ступор буває в усіх.
Коли мені потрібно було активно писати розділи "Магесси.." кожен розділ давався неймовірними зусиллями, але цей період пройшов. У творчості роблю вихідні, і тепер з задоволенням повертаюся до написання.
Успіхів вам, і творчого натхнення.
Надія Філіпська, Дуже дякую! Так, як я вас розумію) цей період справді потрібно просто пережити і писати в своєму темпі, на на кого не дивитися...і це пройде! Дякую Вам ❤️
Добре, що ви все це написали і вилили душу. Я теж стикалася з таким. Іноді це затягувалося на кілька місяців. Але завжди поверталася назад. В ці дні, коли немає бажання щось писати, я намагалася морально відпочити, бо коли ти пишеш, то в твоїй голові безліч персонажів і їх проблем, а від цього можна справді сильно втомитися. Тому, виходячи з власного досвіду, можу сказати наступне – музика під настрій чи глянути якісь серіали, фільми (чи тим чим ви любите займатися у вільний час) точно піде вам на користь)
Євгенія Вітьман, Дуже дякую! Я так в робили в ці дні) одні серіали і дивилась після роботи, а раніше писала..) тому так воно і було. Можливо це пішло мені на користь, я відпочила і все встало на свої місця) дякую за коментар ❤️
Ден зі зв'язаними руками... Ця Нуара садистка прямо...) Хоча чого від неї очікувати ще...
Рада, що ти повернулася в письменницьку стихію, бо вже думала Лексі писать, щоб купувати квитки до тебе ;)))
Eva Lukyanova, Агась)) Чекаю, що ти там приготувала)))
Стосовно вигорання є один дієвий метод, який спрацював на мені. От прям дуже дієвий. Сказати, який? Це перестати гнатися за іншими хоча б деякий час. Перестати порівнювати себе з вічно натхненними колегами, що без перерв пишуть по 10 сторінок на день. От реально: не знаю, як вони це роблять, але більшість – звичайні люди, яким потрібен відпочинок. В поганому випадку вихід з цієї депресії/вигорання займе значно багато часу. В мене три місяці були плачевні результати в темпі і це засмучувало ще більше. А потім я взялася за книгу "До себе ніжно". Переклад жахливий, книга психологічна і навряд підійде будь-кому, але мені вона сказала: робити перепочинок нормаль. При чому стільки, скільки відчувається за потрібне. У всіх є ресурси і досить логічно, що вони колись закінчується. Інколи треба просто спинитися, перепочити деякий час, щоб мати змогу йти далі. Саме йди, а не бігти. Це набагато комфортніше і ефективніше
Камі Мир, Можна й так..))) Перезагрузка)
візуали такі вауууу... я сама зараз не можу писати свою "Корону Медіаносу"... трішки ступор пішов, хоча я маю продуманий сюжет і все-все-все... але певне через це і не хочеться писати, бо немає інтриги, я вже все знаю, що буде... так що без поняття, коли повернуся. В мене аналогічна штука з читанням теж. Я страшно люблю ваші з Анею книги, але я випала з букнету якось зовсім.... одначе планую на днях все-таки повернутися бодай до читання!! а щодо свого письма... я геть здуріла і почала писати фанфік-кросовер про своїх крашів з серіалів.............
Арія Вест, Та в мене так само...ні читання нормального, ні писання не було..(( Але теж планую вже повертатися, бо на місяць випасти з букнету — то теж ненормально. Допахаю главу і теж продовжу читання твоєї 3 книги) буду намагатися себе надихати, а то щось зовсім...)) а фанфік — це ж цікаво) я б почитала) а які краші і з яких серіалів?)
Дуже гарні картинки і дуже цікавий блог)
Я інколи буває себе змушую писати, але то рідко. Якщо не хочеться просто не пишу і все)) або пишу в голові:))
Розумію, що треба якось регулярно, бо то краще, але це не про мене)) у мене так не виходить.
Добре, що у вас цей період минувся, і повернулося натхнення) особливо на діалоги))
Успіху ❤
Інна Турянська, Дуже дякую ❤️ Пишу в голові — це теж про мене)) я перед сном так пишу)) але цього разу взагалі була порожнеча. Думала, що вже все)) дякую за гарний коментар) скоро продовжу читання вашої чудової книги ❤️
Я час від часу впадаю в такий стан - стан, коли писати не хочеться від слова "зовсім". Он на останній главі взагалі вигорання отримала. Трохи відпочила, а потім через не хочу. Якщо описи ще описати можна в стані вигорання (але на рівні "тут є стіна. вона зі зброєю. небо чорне"), то діалоги складно писати, це так.. Вічно думаєш, а ЩО ВОНИ ВЗАГАЛІ СКАЗАТИ МАЮТЬ! Ех...
Eva Lukyanova, Режим очікування ввімкнено)))
Вітаю такі ступори бувають у кожного. Але в кожного з різних причин. Важливо писати для себе, ви повністю праві. Важливо жити історією та героями. Бажаю в майбутньому писати з легкістю. І вітаю з поверненням))
Валерія Оквітань, Дуже дякую за такі гарні слова та підтримку ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати