Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні, 06.06, діє знижка на роман “Майже коханці”. Запрошую, якщо ще не читали цієї історії!

Анотація:

Шлюб Ніли став пасткою, з якої просто так не вибратися. Проте рука допомоги з'являється звідки не чекали.

Дем'ян — двоюрідний брат її чоловіка, і його підштовхує до дій давня образа. Він хоче чи то допомогти, чи то використати її, роблячи зухвалу, непристойну пропозицію.

Тільки що коли ця пропозиція виллється у ніжність і... майже кохання?

Уривок з книги:

— Що ж... Ти його дружина. У цьому немає нічого такого. Тобі не треба переді мною виправдовуватись.

Він говорив спокійно, наскільки міг стримував почуття, але від того його слова тільки дужче ранили. Ніла нарешті підняла голову. В очах стояли сльози.

— Тобі справді байдуже? Все одно, якщо він до мене торкається?

Дем'ян не міг бачити її такою, серце кольнуло. Підійшов і став впритул, так що її груди впиралися у його. А тоді провів тильною стороною пальців по Нілиній щоці і раптом нахилився для поцілунку.

— Що ти робиш? — спитала вона, відсмикнувши голову після короткого дотику губ до губ. — Я ж кажу, минулої ночі була з ним!

Дивилася на нього такими великими, переляканими очима, ніби бачила перед собою якогось нового Дем'яна, не того, до якого звикла і якому довірилася.

— І тобі було добре? — спитав він.

— Я... я думала про тебе. Але все одно нічого не вийшло...

— От. А зі мною буде добре.

Вона оніміла на мить, в очах стояли сльози.

— Ти мене не слухаєш! З-знаєш, як мені самій огидно від себе? Я так не можу! Він торкався до мене, розумієш? — її голос зірвався на крик.

— Від цього я хочу тебе тільки більше, — прошепотів Дем'ян у її губи.

Сказати щось ще болючіше було б важко. Ніла відступила крок назад. Дивилася поглядом, повним жаху, болю, огиди.

— Яка я дурепа. Ти справді... Справді просто мстиш за свою Іру! Тобі байдуже до мене, а я вирішила, що хоча б подобаюся тобі...

Він розтулив рота, щоб щось заперечити, але вона не слухала, розвернулася і кинулася до дверей. Перш ніж зреагував, вискочила з номера й помчала коридором.

Мить, що здалася вічністю, Дем'ян стояв посеред номера, не здатний зібрати себе докупи. Здавалося, не міг рухатися від всього почутого і зробленого. А коли це вміння повернулося, кинувся слідом. Розчахнув двері і, вибігши геть, роззирнувся. Ніла стояла біля ліфта і панічно тиснула на кнопку.

До неї залишалося кілька метрів, але доки він їх подолав, двері ліфта відчинилися, і вона вбігла в кабіну. Натисла кнопку першого поверху і розвернулася, побачила його.

— Ніло! — гукнув він і простягнув руку, не даючи дверям зачинитися.

Вона втислася спиною у стіну ліфта, але Дем'ян дістав її, вхопив за руку і смикнув на себе, силою витягнув назад у коридор.

— Пусти, — попросилася крізь схлипи.

Він не слухав. Ривком згріб у обійми — міцно і трохи грубувато, так, щоб не випручалася. Ніла уткнулася носом у його груди, не стримуючи сліз.

— Пробач. Ти не зрозуміла мене…

Читайте книгу тут!

Нагадую:

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці