Вітаю, книголюби. Я вважаю себе відповідальною людиною. Ніколи не спізнююся, якщо щось пообіцяла – обов'язково зроблю, роботу виконую вчасно і якісно. І для мене завжди було дуже важливо дотримуватися правил та вимог. Але іноді здається поки сама не наб'ю гуль – розібратися в чомусь не вийде.
До чого цей ліричний відступ? Мій минулий (перший і єдиний) блог було видалено. Мушу вибачитися перед тими, хто залишав коментарі під дописом. На жаль, я не знала, що на Букнеті заборонені розіграші промокодів. Як то кажуть: уважно читайте дрібний шрифт. Тож замість розіграшу вирішила просто залишити їх тут.
D8SHesU7
PKtNcMwO
Перші дві людини, які використають ці промокоди, зможуть безкоштовно прочитати книгу «Ти підкоришся». Ось така своєрідна альтернатива рандомному вибору. Сподіваюся, такий варіант Вам сподобається) Також заходьте на мій Тік Ток. Там багато цікавого!
На завершення поділюся невеликим анонсом вечірнього розділу. Схоже справи в героїв дедалі «веселіші»...

До нас повільно почав наближатися просто величезний мужик з виглядом справжнього зека: лисий, весь в татухах і з гидкою гримасою на обличчі.

– Ну що, кралю, скоро почнеться твоє нове насичене життя, – брудно усміхнувся він. Пройшовшись по мені масним поглядом, він додав: – Тож треба вже зараз звикати. Гріх пропадати такому добру.

Він потягнувся до мене своєю величезною лапищею, і я вся стиснулася в один суцільний клубок нервів, розуміючи, до чого все йде. Поруч різко смикнувся Ян. Одним стрімким рухом він став на коліна і з усієї сили штовхнув покидька плечем у пах. Той позадкував, сиплячи лайкою і тримаючись за одне місце. Але громила швидко прийшов до тями і не на жарт розгнівався.

– Ах, сучий син, – проричав він. – Ти покійник.