Перша субота літа… Знижка!

Вітаю, любі читачі і читачки!

 

Сьогодні перша субота літа 2024, і в такий день я не могла обійтись без знижки на роман “Десята ранку в першу суботу літа”! Скористайтеся нагодою придбати, якщо ще не читали!

 

gZZ0e89gB1Rl9B_se8SeTg_4ivj5LiZtyFZr_P56tVUPT1voMG48Zt2EjDYY3uovVXaD5uMQcW7pr_huR8-QvDIdIwEFelrdA2Cme5pI8m4VIv_7hqfjcdqbygsCtrZTJTQFU3DGoTBTNANj88eWT24

 

Анотація:

Вона виросла у нього на очах. З дитини стала дівчиною, і саме він зробив її жінкою. У них було лише літо. Одне, друге... Восьме.

Його покличуть мрії, а її — дорослість.

Чи стане ця історія коханням усього їхнього життя? Або ж залишиться теплим літнім романом, який минув?

 

Уривок з книги:

— Ти впевнена, що хочеш цього? Буде боляче.

— Впевнена.

Біль — це лише розплата за щастя, яке йому передувало або яке настане після нього. Мені однаково боліло б, адже ми випили вже багато щастя, і я готова була заплатити більшим болем за тепло, поцілунки, обійми, які отримаю у два найближчі місяці.

Ніл поклав долоню на мою потилицю, притягнув мене сильно й поцілував.

— Як ти хочеш провести цей час?

Ми завжди робили те, що вирішував він, тому цього разу я могла покерувати, зробити наші зустрічі такими, як захочу сама. Натомість я просто знову віддала кермо в його руки.

— Навчи мене всього. Будь зі мною. Багато. Робімо все, чого хочеш ти, але разом, спільно, близько. Не відпускай мене від себе. І не відштовхуй, добре?

— Хіба я колись тебе відштовхував?

Ніколи. Ніл ніколи мене не відштовхував, навіть тоді, коли це слід було зробити.

— Ще ні. Але настане час, і відштовхнеш.

Кутики його губ ледь-ледь припіднялись. Він зазирнув мені у вічі й пообіцяв:

— Не відштовхну, хай би що. Я не маю сил тебе відштовхнути. Якби мав — зробив би це тоді, о десятій ранку в першу суботу літа. Тепер пізно.

За п’ятдесят метрів люди збирали полуниці, трактор на лугу тюкував сіно, сонце над нашими головами безсоромно визирало з-за хмари і витріщалось, а ми цілувались як навіжені. Ніл вклав мене спиною прямо на незабудки, вони пручалися під моїми ребрами, горнулися до мого волосся.

— Що ти робиш? Прямо тут? — засміялась я, коли змогла відібрати в нього свої губи.

— Злякалась? Тоді пішли в дім.


 

Читайте книгу тут!


 

Нагадую:

 

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

 

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Кіс
01.06.2024, 22:29:08

Якраз наполегливість ,цікавість Вікторії зробили свою справу .Саме тим і привернула увагу Ніла до себе ,і він вже не мав сили і не хотів її відштовхувати.Вона взяла його своєю харизмою♥️♥️♥️

Устина Цаль
02.06.2024, 15:27:02

Оксана Кіс, Так, з його боку це був довгий процес прийняття її і своїх почуттів, але від її наполегливості не встояв)

avatar
Іра Сітковська
01.06.2024, 12:40:20

Наполегливість Вікторії все ж перевищувала, на мій погляд! Ніл занадто довго зволікав,думав, сумнівався))))

Показати 5 відповідей
Іра Сітковська
01.06.2024, 21:35:58

Устина Цаль, :)

Інші блоги
Повернення у мертвий світ. Заради життя.
А чи буває таке? Книга "Повернення у мертвий світ" https://booknet.ua/book/povernennya-u-mertvii-svt-b459794 автора Ольга Инка https://booknet.ua/olga-inka-u11499242 стверджує, що подібне можливо. Але давайте по черзі. Який він - мертвий
А чи багато серед вас таких, як я?
Зізнавайтеся, чи багато серед вас тих, хто обожнює Домініка Торетто, фільми «Форсаж» та «Три ікси»? Хто любить шалені перегони, круті тачки, небезпечні місії, завербованих таємних агентів і героїв, які спочатку
✨пост подяки ✨
Я тільки сьогодні почала новий роман "Майор для Малої". Давно в голові була ця ідея! І дякую за таку миттєву рекомендацію роману. Це велика підтримка для мене як для автора-початківця! Такі реакції надихають! Дякую,
Вівісектор проти Зламника. Глава 5
Контракт із дияволом, або ласкаво просимо до Патруля! Кажуть, що свобода безцінна. Але Димитрій Вальтер, схоже, має власний прейскурант. І Данаїл щойно переконався, що потрапити до рук Вівісектора — це ще гірше, ніж опинитися
Осінь чи Різдво?
Листопад — це такий собі місяць роздоріжжя. Для когось він пахне мокрим листям, дощем і холодом, що пробирається під пальто. Це туман, який огортає голі дерева, що немов вирушають на вічний спочинок. Сіре небо, калюжі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше