Додано
26.05.24 12:08:53
Згадаймо про Стаса. Бомбезний "Не втекти від себе"
– Привіт! – тихо каже чоловік, який сниться мені щоночі. Лиш до нього так нестримно лине моя душа. І ось, нарешті, після довготривалої розлуки – він поруч. Між нами тільки лічені сантиметри, а я не маю права торкнутись навіть його долоні чи щоки, бо мій коханий одразу все зрозуміє. А серце нестримно лине до нього. Блукаю очима рідним обличчям, торкаюсь поглядом. Ледь стримуюся, аби не вп'ястися в ті неймовірно манливі губи губами. Його глибочезні карі очиська наповнені болем, але пелена вразливої ніжності все ж прорізається крізь той нестерпний біль на поверхню. Коханий огортає мене таким лагідним поглядом. Неможливо це витримати. Зараз зомлію. Знаю, бачу – він мені все пробачив і хоче до мене – торкнутись долонею, пригорнутися, обійняти, поцілувати, лине душею. Ох, Станіславе! Як багато я маю тобі сказати... Однак, ледь чутно вимовляю йому у відповідь лиш коротке: – Привіт! – Я приїхав, як ти просила, Валю. Як ти? – заколисує його голос. – Все добре, – картаю себе за брехню, але по-іншому поки не можу. – А ти? – Терпимо, – різонуло по серцю. – А що там з контрактом? – Потрібно внести суттєві поправки, – вдивляюся в його очі, не відриваючи погляду. – У мене в житті відбулись певні зміни. – Зрозуміло, – задумливо протягує, не розриваючи погляду. Видихаю та мимоволі кладу руку на живіт. Знаю, що цю новину я мала б повідомити коханому зовсім по-іншому. Так, аби відчув себе щасливим татком. Але зараз у нашому житті усе шкереберть. Станіслав за мить почує відверту брехню, викривлену «правду», і йому точно стане боляче... Однак, я маю зіграти ту фінальну сцену нашого, сподіваюся, тимчасового розриву – переконливо. Збираюся з духом і радісно випалюю: – Стасе, я вагітна! Тому й потрібні ті зміни в контракті. Радість моя не удавана, правдива, бо дитя у мене під серцем – його. Бачу, як округлюються улюблені мною карі оксамитові очі, тускне погляд і неймовірний відчай малюється в віддзеркаленні темних зіниць. Між нами запановує болісна тривала мовчанка. Ніхто з нас не наважується порушити цю нестерпну безмовність. Стас, очевидно, боїться отримати остаточну ствердну болісну відповідь на запитання, яке, я певна, дятлить йому мізки: хто батько?
Марса Чаунік
1101
відслідковують
Інші блоги
І ви вкотре мені це довели! ❤️ Тому сьогодні хочу поділитися з вами тим, що запланувала на найближчий час. І повірте, буде ГАРЯЧЕ! Знайомтеся — «ПРОТОКОЛ Х»! Три книги. Три вибухові сюжети. Три історії, у яких градус
✨Вітаю мої любі читачі!✨ Роман "Мій пульс належить тобі" отримав свою першу 1000 переглядів, першу рекомендацію і вже 48 додань до бібліотеки! Щиро дякую кожному, хто читає, забирає книгу до бібліотеки,
Контракт із дияволом, або ласкаво просимо до Патруля! Кажуть, що свобода безцінна. Але Димитрій Вальтер, схоже, має власний прейскурант. І Данаїл щойно переконався, що потрапити до рук Вівісектора — це ще гірше, ніж опинитися
Любі, хочу подарувати промик на книгу Залежність Ворона❤️ G81UxHde Відпишіться, будь ласка, коли активуєте❤️ Тихої й мирної ночі✨️❤️✨️
Листопад — це такий собі місяць роздоріжжя. Для когось він пахне мокрим листям, дощем і холодом, що пробирається під пальто. Це туман, який огортає голі дерева, що немов вирушають на вічний спочинок. Сіре небо, калюжі
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеймовірний чоловік) Прямо хочеться вкусити його за одне місце)
Яніна Бех, Та будь ласка:)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати