Якби?

Привіт. Сьогодні хочу відійти від теми написання книги і поговорити про читання книг, а саме про читацькі межі. Про читання часто говорять так, ніби будь-який текст варто приймати з відкритістю і без внутрішнього спротиву.

Я повагалась і спитала: – Скажи, як досвідчений мисливець, існує істота яка може переміщатись каналізаційними трубами і потрапляти в будь-яке місце? – і я підняла допитливий погляд на мисливця. Я побачила

Вітаю ✨ Гадаю, в кожного є сни, які запам’ятовуються й залишаються в пам’яті як частинка життя. Іноді так хочеться поділитися враженнями від побаченого — ніби порекомендувати фільм чи книгу. Але приходить усвідомлення:

Поки увечорі не було світла, попросила чоловіка переглянути міг Тік Ток. Там автори з цієї площадки. Він посміхнувся) Сказав, щог більшість або про вагітність, або про втечу саме жінки. І тут він видає: Чому ніхто не пише, що

Ця історія народилася не як роман. Вона з’явилася з фрази, яку ми всі чули сотні разів — «та й таке…» Інколи ці слова звучать як захист. Інколи — як виправдання. А інколи — як спосіб не дивитися правді