Річниця першої передплати на Букнет :)

Вітаю, друзі:))

Сьогодні рік, як я відкрила свою першу передплату:)) Це було хвилююче для мене, й я досі вдячна всім тим, хто придбав ту передплату і всім, хто продовжує мене підтримувати, купуючи вже завершені книги:))
Ні, та книга не стала бестселером й ніяких рекордів не встановила)) Але ви все ще можете допомогти їй набути такого статусу))

Книгу "Душа середньовічного замку" сьогодні, 20 травня, можна придбати зі знижкою:) Якщо ви ще не знайомі з чарівним світом драконів Котіарн, то запрошую у подорож:))

 

– «Ласкаво прошу у мій замок!» – перше послання, неначе розчинилося у повітрі.
– Дякую, – одними губами промовила я. О такої… 
– «Я чекав на тебе, Олександро!» – друге послання з’явилось на стіні.
– Мене? – знову подумки запитала я. І відповідь не змусила себе чекати.
– «Так».
– Містика якась, – вже в голос сказала я.
– «Ні. А може й так», – відповів мені замок.
– Що ти таке?! – спитала я вже в голос. Мене почала охоплювати паніка, але я не могла рушити з місця. Не могла покликати друзів. 
– «Мешканець цього замку», – знову на стіні з’явилась строчка.
– Хіба таке можливе? Тут вже, мабуть, років сто ніхто не жив, навіть дослідники тікали… – тихо питала я, опустившись на підлогу. Сил стояти більше не було. Голова йшла обертом.
– «Можливо, бо це я всіх проганяв!» – ще одна строчка з’явилась на стіні.
– Але чому? – не могла зрозуміти я.
– «Цей замок – мій!» – ще одна строчка остаточно збила мене з пантелику.
Я більше не могла витримувати цей кошмар. Зі стінами я ніколи ще не розмовляла. Та ще й з манією власника. Ні як нормальна людина, ні тем більш як історик та археолог – цього пояснити та прийняти я не могла. Мирослава має рацію – не можна сидіти за компом по ночах. 
– Друзі! – вигукнула нарешті я.
– Щось трапилось? – озвався Дмитро.
– Мені потрібна допомога!
Остання строчка ще не зникла, я дуже сподівалася, що друзі її теж побачать, що це не моя фантазія.
 

 

Крім того, моя книга "Магія кохання" наближається до фіналу, й вже в неділю буде завершена. Якщо ви відкладали покупку передплати, то поспішить, адже ціна стане вищою!

 

Я зачинила двері свого кабінету та попрямувала на кафедру. Цікаво, що він замислив? Що то за секрети з’явилися у Всеволода? 
Як тільки я опинилася на кафедрі та постукавши увійшла всередину, то відчула як двері за моєю спиною гримнули. В приміщенні панувала напівтемрява, а біля вікна хтось стояв. І це був не ректор. Моє серце від хвилювання розігналося до шаленої швидкості, а із голови повилітали всі думки.
– Відьмочко, ну, чого завмерла на порозі? – почула я до болю знайомий голос свого коханого.
– Дерріле? – здивувалася я, намагаючись відновити нормальне дихання та здатність тверезо мислити.
– Дивлюся, ти не рада мене бачити?
– Я дуже рада, тільки я не… – я не встигла договорити фразу, як опинилися у міцних обіймах свого красунчика. 

 

Крім того, сьогодні діє знижка на інтригуюче фентезі Кристини Асецької "Обманутий перевертень"

Не забудьте підписатися на мої сторінки, щоб нічого не пропустити:)))

Букнет, ФейсбукІнстаграмПінтерестТелеграмYouTube, TikTokThreads

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Анонс на пристрасть
Продовженню бути! Вони мали зруйнувати одне одного ще в першій частині. Але щось пішло не так. Арія більше не тікає. Після крові, Реммо й пекла, через яке їй довелося пройти, вона повернулася туди, звідки колись так відчайдушно
Коли ситуації повторюються
Чи бувало у вас, що та сама ситуація повторювалась через декілька років? Можливо, стосувалася вона не безпосередньо вас, а рідних, друзів чи знайомих? Коли ти повертаєшся в минуле і розумієш: «так, я пережив це». І наче
Про «зимову зустріч»
Колись, в далекому 2023 році, я вже ділилася цією історією тут, на Букнеті. Проте мені не вистачило сміливості залишити її. Мені постійно здається, що все що я пишу безглузде і нецікаве. Тож, щоразу видаляю навіть те,
✨я три роки на Букнет✨
Вітаю, любі друзі. Сьогодні таки вирішила створити цей запис на своє триріччя на цій платформі. Хоч моя поява тут спершу була в якості читача, та все ж на той час в мене вже була готова моя перша робота і мій експериментальний
Роздуми письменниці
Мені здається, у кожного читача є та сама книга… Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти.. Та, де герої стали майже рідними. Де якийсь момент розбив серце. Або навпаки — зібрав тебе по шматочках. Розкажіть,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше