Куди я попала і де мої вещщі?? Або Географія Світу

Всім привітики. Що, почали сумувати без мене? Бо я без вас - так! Тож, сьогодні я просто зобов'язана нагадати про себе. "Таку спробуй забудь." - певне, подумали ви і будете цілком праві!

І, о Божечки, ви теж це помітили? Я пишу НЕ в ночі. Прогрес. А, можливо, це тому, що сьогодні неділя? 

Сподіваюся, ваші вихідні пролетіли приємно та плідно. Бо я, зараза така, не написала у свій рукопис ні слова за ці два дні. Що я збираюся виправити сьогодні. Вечері. А ще вночі. Знову. А то мої персонажі згризуть мене заживо. Враховуючи те, що двоє з п'ятьох головних героїв - екенейці, про яких ми говорили раніше, то це може буде цілковитою правдою. Вовки є вовки. Ой! А це вже спойлер.

Тож, до теми сьогоднішнього допису. Ми старанно продовжуємо вивчати та досліджувати світ моєї книги і сьогодні розглянемо географію та релігію. Гадаю, ці аспекти просто необхідні, аби зрозуміти сенс та сюжет історії. І я зроблю все, аби у вас не виникало питань щодо заплутаної світобудови. А вона у мене дійсно така. 

Думаю, виною усьому тараканчики у моїй голові. Колись треба буде з'їсти крейди від тарганів. Нехай посидять помалюють. Заодно затихнуть. Утім, якби не їхній шум та скажені ідеї усіх моїх історій не існувало б.

Тож, мої крилаті друзі, нумо вдягати панамочки, брати до рук олівці та карти, бо ми починаємо креслити мапу світу тикодінів!

Географія мого світу є альтернативою нашого Євразійського континенту, Африки, Японії та Англії.

Отож, Тайхо-Антікська імперія займає майже весь материк та включає в себе шість Корон:

• Тайхо-Антікську, з імперською столицею в Суіджені. Схід. Можна порівняти з сучасною Азією. (а саме - Китаєм)

• Калідрійську, зі столицею в Арханті. Захід. Можна порівняти з сучасною Францією чи Англією. Безпосереднє місце подій даної історії.

• Нордарійську, зі столицею Синя Затока (Блефйорд). Північ. Можна порівняти з сучасними скандинавськими країнами.

• Веснійську, зі столицею в Замковірі. Центр. Можна порівняти з сучасною Україною.

• Марванську, зі столицею в Караманшасі. Південь. Можна порівняти з сучасними Арабськими Еміратами.

• меншу частину міні-континенту Алгіріка, зі столицею в Новій Ніланзі. Далекий південь. Можна порівняти з сучасною Африкою.

Також до територій імперії увійшли Таратанові острови (на захід від Калідрійської Корони), які можна порівняти з сучасною Шотландією. Вони є частиною володінь Калідрійської Корони.

Окрім імперії, у моєму світі присутні й інші держави. Такі, як Архіпелаг "Береги Північного Сяйва" або як його називають самі мешканці — Несіма Хікарі (на схід від Тайхо-Антікської Корони), який можна порівняти з сучасною Японією, та Екенея, яка вже згадувалася раніше. До територій Екенейської держави також належить більша половина міні-континенту Алгіріка, яку екенейці називають Старою Землею (Аніква Терра). 

А тепер до того, що відноситься до релігії, а саме — релігії тикодінів та екенейців. Про вірування звичайних людей уточнювати не буду, бо в цьому в принципі немає потреби. Якщо хочете, вважайте їх тими ж християнами, мусульманами та будуістами відповідно до розміщення кожної з Корон. 

Культ Небесної віри.

Тикодіни безпосередньо вірують у декілька вищих, так скажімо, істот. Наймасштабніше, наділене найбільшою силою та обожнюванням віруючих, це... Не повірете — Небо. Звичайне Небо. Та звичайним воно здається лише нам, нікчемним забутим. Тикодіни ж вважають Небо (інколи вони навіть величають його, у прямому сенсі цього слова — бо називають Великим) найсвятішим, що лише є в їхньому житті, адже це саме воно обдарувало їх магією.

Окрім Неба, тикодіни також вірують та моляться Верховній Жриці Великого Неба (навіть не здумуйте вигадувати абревіатури!! а то розповім тикодінам і вони надеруть вам дупцю), яку частіше називають Долею. З самого імені зрозуміло чим вона займається, еге ж? Правильно — це така собі тітонька, яка плете нитки людських життів (не тільки тикодінських, до речі) та вершить їхні долі. 

В храмах, на фресках та на інших малюнках Долю зображують як молоду вродливу жінку з довгим блідо-пурпуровим волоссям та татуюванням у вигляді молодого місяця на чолі. Вдягнена вона в якусь накидку чи мантію жриці, яка має блискучо-білий колір.

Доля є уособленням життя. А так, як життя рано чи пізно добігає кінця, вона теж помирає. Один раз на тисячу років. За легендами після її смерті, нову Долю обирає Меші. А це вже наступний персонаж тикодінської релігії!

Тож, Меші. Так, як це скорочення, яке вживають досить рідко, надалі зватимемо його справжнім рідним ім'ям — Мешімуфеб (знаю, звучить, як якийсь єгипетський бог, але Єгипет тут ні до чого, чесно). Цього демона (бо по іншому це страховисько і не назвеш) ще називають Нижчим Жерцем. Він повна протилежність Долі — адже Мешімуфеб це безсмертний дух (що фактично є уособленням смерті), який ріже нитки людських життів. 

Зображують цього товариша дуже... ну як сказати... Стрьомний він, короче. Безформне димчате чорне тіло. Довгі гострі пальці. А замість голови баранячий череп, на рогах якого плавляться чорні свічки. На його чолі теж є татуювання, ідентичне тому, що й у Долі. 

Окрім наших Жерців, тикодіни ще вірують у чотирьох святих-мучеників. Або як їх частіше звуть — Елементори. Це дві жінки та два чоловіка, кожен з яких контролював енергію якоїсь зі стихій (Вогню, Повітря, Землі та Води). Детальніше про них ви дізнаєтеся по ходу історії, розписувати усе тут я не бачу сенсу. Та й так вже буде не цікаво.

Культ Земної віри.

Тож, культ Земної віри. Або релігія екенейців. Багато говорити не буду, бо це не так важливо, та й в історії ця інформація майже не зустрічається. 

Словом, екенейська віра дуже схожа на тикодінську. От тільки Долю вони називають Матір'ю Неба, а Мешімуфеба — Батьком Землі. От перевертні якраз таки більше вірують у так званого Батька, хоча деякі надають перевагу і Матері Небесній. 

Щодо Елементорів, то екенейці не надто вірять, що стихіями керували якісь люди. Це радше просто згустки енергії та й по всьому.

Фу-ух, от ми і впоралися. В мене аж піт виступив на чолі, доки переписала все це зі свого блокнотика.

Можливо, дещо із цієї інформації і не знадобиться, але з її допомогою буде набагато легше уявити загальну картинку та заглибитися у світ. Крім того, більшість із вас нарешті зможе розібратися у всіх цих нових дивних назвах та термінах!

На цьому я відвішую глибокий уклін та лечу писати. У нас саме почалася злива. Приглушене світло, Ланочка Дель Рей з Манескінами у навушниках, шум дощу. Ідеальна атмосфера для написання ще кількох сторіночок.

Цілую та обіймаю усіх. Нехай вам щастить. Ну і трішки мені, звісно.

P. S. Назва заголовку ( "Куди я попала і де мої вещщі??") цього допису - це цитата моєї бабусі. Тієї самої, що матір мого любого тата. Якщо порозмірковувати, то геніального у гуморі чоловіка могла народити лише геніальна у гуморі жінка. Я, звісно, ні на що не натякаю, проте я - третє покоління у цьому кільці геніїв. То-ож, світе, я чекаю на визнання!

*зовсім не скромна посмішечка*

Всім дякую та всіх люблю!!