Привітики, букнетівці! Санька набридає вам: День 2. Що скучили за мною? То я посиджу з вами ще трішки. Доведеться стерпіти мою персону ще один прекрасний де... Піждіть. Вже вечір? Я знову засиділася з цим навчанням чи що? Цей десятий клас мене прикінчить, чесно. 

Так, мої рідненькі, сьогодні у мене для вас просто чудові новини! Бо я приготувала вам сюрприз!

Завтра, у п'ятницю, о 10.00 у мене буде фізика. А у вас нова історія від Фати Моргани! А що найприємніше - повна і закінчена. І абсолютно чудова, казкова, з запахом лісових трав та ранкової роси. А ще калинових ягід. Бо Букнет нарешті побачить... 

*барабанний дріб*

..."Калину. Абсолютно брехливу історію!". Яка чекає свого зіркового часу ще з літа 2023 року.

Можливо, я вже колись згадувала, але я пробую себе у різних жанрах: детектив, містика, фентезі (а ще страхітливі фанфіки по книгам та фільмам народжені хворою частиною моєї уяви, та на щастя їх ніхто і ніколи не побачить, хе-хе). Ця ж історія була написана як перепис вже відомго сюжету, але так як я не люблю трагічні фінали, то написала власну історію з хеппі ендом!

Як говорив мій тато (відомий вам дядько Женя): "Саньок, ну чого ти плачеш? Ну помер він, і помер. Чого його вбиватися так? Тим більше є ще друга частина, раптом він воскресне? А не воскресне - напиши свою версію, і пішли вони всі зі своїми трагічними фіналами. Давай, ти така, що точно щось вигадаєш."

Тож, таточку, слухаюся. Ось вам моя версія відомої української легенди про Перелесника!

Він яскравим вогнем спалахує в небі та спускається на землю, аби звабити й відібрати життєві сили у смертних вродливих дівчат. У його бездонних мертвих очах холодна хитрість. Нічого, крім підступності не ховається за сяючою шкірою й вогнистими кучерями. Чи ні?...
Чи може в його іскристому погляді спалахнути щось, схоже на прекрасне людське почуття? Щось, схоже на... любов?
Вона переверне його кругозір з ніг на голову та заволодіє серцем. От тільки... Як довго триватиме кохання молодої дівчини та містичної істоти?
Заборонені почуття призведуть лише до одного. Смерті.
Та чи такий кінець судився цим двом?

Сподіваюся, анотація вас зацікавила. Обов'язково прочитайте цю міні-історію та поділіться враженнями. 

Що ж, якщо тато запропонував написати свою версію, то мама вмовила поділитися нею з вами (вона наслухана про вас, я їй прогалділа буквально всі вуха своїм: "МАМА, МЕНІ НАПИСАЛИ КОМЕНТАРІЙ! МАМА, ВІН ЩЕ Й ХАРОШИЙ!" (Вона дуже вдячна всім вам за те, що підтримуєте її юне дарування. То я, хі-хі).

А на цьому все. Всім мирного неба та смачної вечері. Спіть міцно та ні про що не хвилюйтеся. Хіба що про свої шалені історії, ідеї для яких з'являються о третій ночі! Я ж така не одна, еге ж?

*махаю на вас руками та заклинаю і далі читати мої блоги та твори*

Всіх люблю!