Вітаю!

Хочу розповісти вам про свою майбутню новинку: в п'ятницю, 17 травня, ввечері стартує публікація моєї книги "Уламки цивілізації. Знайти себе". Це продовження історії "Уламки цивілізації. Зруйновані", друга книга в циклі. Перша книга закінчилися доволі трагічно, але в світі, де існує магія, все трагічне можна змінити. Правда ж? :) 

Навіть головний герой першої книги так до кінця і не повірив у трагічний фінал:

Десь у глибині моєї душі тьмяним вогником горіла надія: що коли смерть — це ще не кінець?

Що вже казати про авторку? Авторка трагічний фінал не планувала, то була така хитрість. А от що трапилося з головною героїнею і як вона повернеться  — ви дізнаєтесь з нової книги.

"Уламки цивілізації. Знайти себе"

Анотація:

Я не пам'ятала себе до 13 років. Аварія, в якій я ледь не загинула, стерла мою пам'ять. І хоч згодом вона почала повертатися, я не відчувала те життям своїм. Ті спогади були наче побачений фільм, а не моє життя.

І тільки блакитні очі хлопця, що майже кожної ночі мені снився, здавалися реальними. Вони благали мене повернутися, але я не знала куди.

Поки в моєму житті не з'явилась вона: юна дівчина з такими ж блакитними очима. Вона допомогла мені згадати минуле, допомогла знайти себе.

***

Після смерті Тірші життя втратило фарби. Все, що тримало мене за життя — мій активізм і названа сестра. А потім в мене з'явилася дочка, а з нею і жага жити.

От тільки в один зовсім не прекрасний день моя дівчинка зникла. І хай скільки Джулз не обіцяла, що з нею все добре, я боявся, що і її втратив назавжди.

Жанр: постапокаліпсис, фантастика, фентезі

Уривок з 1-го розділу:

Я стрімко летіла в цілковитій темряві, мені здавалося, ніби мене засмоктує у вирву небуття. Я відчайдушно хотіла вхопитися за щось руками або впертися ногами, щоб пригальмувати, як це буває на високій крутій гірці, але я не відчувала ні свого тіла, ні навколишнього світу. Здавалося, немає нічого, окрім порожнього простору. Якимось чином я усвідомлювала, що вмираю — ще секунда і зникну, і чим довше я летіла, тим сильнішою була моя жага до життя. Тільки не зараз, я ж ще така молода! Я так відчайдушно благала про спасіння, так хотіла ще пожити!

Мій політ зупинився так само різко, як і почався, але вже без гострого болю. Мене ніби вирвало з цього вакууму і кудись затягло. Я всього на мить відчула, що знову перебуваю в тілі, відчула м'якість ліжка піді мною і знепритомніла.

Заходьте в п'ятницю на вогник почитати новинку! ;)

Також заглядайте до мого телеграм-каналу "На крилах фантазії", там є багато ілюстрацій до кожного розділу всіх моїх книг, цікава інформація про героїв і сюжет, плани, відео, в тому числі й вірші з озвучкою.