Вітаю, любі читачі та автори Букнет! Я завершила вже третю частину Еліс Хейл!) Дуже рада цьому. На цей раз історія хоч і найбільша, але не занадто велика. Тож на короткий вечір за філіжанкою кавусі підійде;) 

Хто ще не читав біжіть читати! А хто вже прочитав, то хочу почути ваші враження в коментарях. Буду рада навіть зауваженням.))) 

Вирішила додати гумору від міс Хейл, що виглядало доволі незвично, бо, зазвичай, Еліс серйозна та навіть не сміється, чи радіє. Але тут їй потрібно було вивести на чисту воду вбивцю. Тож: 

-В мене ще ніколи не кидали вазами. Гей, а вона дорогоцінна була! 

-... Як же ви мене бісите! 

 

-На хвилинку,-втрутилась я,- ви також трішки підбішуєте мене. 

Також нагадую, що редакція першої частини теж завершена! Тому можете почати саме з неї;) Червоні троянди вас чекають! 

Я вже майже дійшла до місця, якого боїться майже кожен. Тут завжди тихо, а якщо щось і відбувається, то переважно вночі. Тут люди сидять за свої погані справи, або ж справи інших поганих осіб, у яких просто купа грошей в кишенях. До мене підійшов товстенький знайомий охоронець зі смаглявою шкірою та темнуватими вусами. Махнувши рукою, запросив зайти, але я лише вигукнула:

Також попрацювала над описами: 

Рина увімкнула чайник, і почала готувати собі міцну каву “Робуста”. До мене долинув запах свіжозвареного дива, і на мить відчула себе маленькою дівчинкою, що тікала з дитячого будинку, аби купити собі какао, або ж кави з молоком. Я поклала руку на плече дівчини та спробувала посміхнутись. Звісно, не дуже щиро. Для мене важливі деталі, а не емоції.

Чекаю ваші відгуки! Чи стало краще? Чи навпаки- ні?) Не соромтеся писати! Тож побачимось на сторінках книжок;) 

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка)