Ідеальна жертва пластикові спогади

Ітак, вже завтра стартує моя нова книга, але ця іторія вже знайома моїм читачам, і я сподіваюся, зробити с цього психологічний роман, в цій книзі буде більш розкрита історія головних та другорядних героїв, їх минуле та життя, ви зможете більш детально зрозуміти персонажів та чому вони зробили такий вибір.

А для тих хто не читав, хочу познайомити вас з цією неймовірною книгою.

"Це не кохання." - голосно кричала вона, щодуху тікаючи від нього, маленька й беззахисна, вона мчала щодуху, але й цього було замало, все ще замало, в неї не було ні імені, ні життя, вона просто існувала, просто проживала день за днем, замкнена в клітці, й молячись прожити так бодай ще один день. 
У той час як вона бігла, він ішов, високий, худий і спокійний, він знав, що наздожене її, знав, що зараз схопить її за довге волосся і потягне за собою, знав, що вона чинитиме опір, кричатиме, він знав, що, не витримавши, він вдарить її, зніме зі штанів шкіряний ремінь і зв'яже її худі руки, просто в цьому лісі, повалить на землю й невпинно завдаватиме їй ударів, першою-ліпшою гілкою, яка здасться йому підходящою, і вже втомлене тіло, яке не чинило опору, він візьме на руки й потягне назад, до будинку, проносячи його довгими коридорами, він віднесе її до підвалу, прив'яже, вколе чергову порцію якоїсь гидоти, від якої вона проспить кілька днів, а він оброблятиме її рани й міцно притискатиме її тіло. Він знав, що все буде саме так. Однак. 
Дівчинка, яка бігла щодуху, вирішила, що не здасться так просто, ні цього разу, і нарешті, добігши до траси, вона відчула, що впоралася, у неї вийшло, перший раз за 10 років, вона до неї добігла, вона пам'ятала цю трасу, нею разом із матір'ю, коли їй було всього п'ять, вона їхала до чоловіка, вона не знала, хто він і навіщо вони до нього їдуть, але вона була з мамою, вона довіряла їй, і навіть не думала, що рідна мати сама віддасть її в те пекло. 
Чоловік, який усвідомив, що вона вже зайшла так далеко, як ніколи, був особливо злий, він не розумів, чому вона так чинить, чому кидає його, адже він кохає його, і зараз, коли вона біжить трасою вздовж дороги повз проїжджуючу машину, яка зупиняється, а жінка, яка виходить, з блідим вираз обличчя, запитує в дівчинки, що з нею сталося, швидко запихала її в машину й відвозила геть. 
Вона втекла. Кинула. Зрадила. Залишила його одного. Дрянь.