Як часто ви змінюєте сюжет книги? Створення...

Ох, навіть не злічити скільки разів я починала писати книгу, а потім переписувала все це. І не просто кілька рядків, а часом змінювала події, світ та навіть жанр... Але я ніколи при цьому не викидала попередній варіант. Вони в мене відправлялися до спеціального записничка, якщо так можна назвати перші ліпші шматки паперу, що потрапляли під руку. Досі часом прибираю в квартирі й знаходжу невеличкі заготовочки для книг і моя фантазія знову несе кудись там далеко...

Хоча...найчастіше ідеї з'являються саме коли в зубах відро. Мало не буквально. Адже як тільки я піду на закупівлю продуктів й повертатимуся загруженою настільки, що ледве йтиму, ідеї миттю спадуть на думку. І записати буде дійсно ніяк... Якщо сюжети для книг ще й якось запам'ятаю та встигну записати, то вірші забуваються ще швидше, ніж встигаю їх промовити чи не першому перехожому. До речі, саме тому ви рідко побачите якийсь вірш мого авторства. А ось подругам щастить їх наслухатися по вінця. Хоча записати я таки не встигаю)))

І знаєте, була в мене ідея для книги вже досить давно. Якось планувала написати її в співаторстві, але все якось швидко закінчилося, так і не розпочавшись. Далі ж були інші книги, інші жанри... І ось я знову сіла за ноутбук та почала вводити текст. Напевне не здивую, що захотілося повністю змінити героїню. Зробити її сильнішою, веселішою та...простішою. Тому замість герцогині - вийшла звичайна собі дівчина з містечка й пішло-поїхало та з'явилася "Це просто доля".

Кілька місяців потому знову сідаю писати й знову не те. Мені здається, що ідея взагалі не варта уваги. А ось те, що різко спадає на думку... О, таке мені сподобалося. Вам, до речі, також, адже "Королева мимоволі" з'явилася незадовго після мого раптового осяяння. 

І ось зараз сиджу собі та думу гадаю, чекаю, поки Анні напише свою частинку співавторської книги "За два кроки до тебе" (вона вже завершена й чекає на своїх улюблених читачів) та раптом відкриваю файл. Там всього лише кілька рядків. Позитивненьких, адже писала їх раніше. А на душі суцільний безлад.

І я як починаю накидувати такого темнющого фентезі... й все бачу перед собою, ніби то я там і зараз. Настільки в книгу не занурювалася ще ніколи й це було чи не найприємніше. Адже на сторінках залишився увесь біль, а я виринула звідти з посмішкою, бо таки втулила в книгу гумору)))

Зараз же знову повернулася до цієї ідеї. Залишила лиш каркас, все решта стерлося, адже чого таїти - темне фентезі надто похмуре, а я люблю легкість. Всі мої книги насичені нею, тож навіщо змінювати традиції?

І ось у мене вийшла "Право на кохання" - така собі магічна історія з нотками кохання, пригод та магії. Незвична навіть трішки для мене самої, але краща, ніж взагалі сподівалася отримати) Працювала над нею, як бачите, довгенько й впевнена зміню сюжет ще не раз. 

Тому питаннячко - як часто ви самі переписуєте книги в процесі чи на початку? Та власне, чому?)