Храм Аполлона Дельфійського.

ФАКТАЖ

Центральною спорудою в Ольвії був Храм Аполлона Дельфійського. Його залишки знайшли ще в 1964 році, на основі яких і проводилась реконструкція.

Загалом в Ольвії було три храми, з них два Аполлону, та один Зевсу. Але саме храм Аполлона Дельфійського був головним, адже вважалось, що саме Аполлон є покровителем поліса. Вся Ольвійська еліта обов'язково відвідувала цей храм, тут провадились всі значущі заходи.

Поруч з храмом Аполлона Дельфійського встановлювались всі важливі документи. Саме так, встановлювались, адже на той час не вважали надійним те, що не викарбовано на камені. Тому й стояли мармурові плити на який можна було прочитати важливі речі. Як то почесні декрети, чи постанову про нагороду, а то й договір між Ольвією та Мілетом.

Найзнаковішим для вивчення історії грецького поліса на території сучасної Миколаївської області можна вважати декрет на честь Калинника сина Євксена. Саме Калинник відіграв ключову роль в обороні міста від македонського війська, яке очолював Зопіріон.

Цікаво що ж робили Ольвіополіти, після того, як такий документ втрачав свою актуальність, адже шредерних машин для таких документів немає й досі, не те що в дохристиянські часи.

Вчиняли хазяйновито - викладали на землю написаним до низу, і таким чином з'являлась дуже якісна рівна та гладенька доріжка. Теперешні документи вторинному використанню мало придатні, особливо якщо вони в електронному форматі.

СЮЖЕТ.

Стіни з великого тесаного каменю, висока стеля. Наді мною схилився молодий хлопчина в блакитному хітоні, зі світлими кучерями та очами кольору хітона. Він стоїть на одному коліні, на іншому в нього свинцева пластина, на якій він щось старанно дряпає металевим стилусом.

Отже, я вдома, тобто в Ольвії – щасливому місті, в храмі Аполлона Дельфійського, в кімнаті для сновидінь - абатоні. Хлопчина, що від старання висолопив язика – Полімій, син Гезіода. Він вирішив написати поему, яка зробить його відомим. Не просто відомим, а таким, ім’я якого залишиться в віках.

 

Пробудження

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталка Черешня
11.05.2024, 16:43:25

О, наші теж любили вимостити дороги чимось для того не призначеним

Інші блоги
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Коли ілюзії залишаються в темряві
У підземній фортеці час не вимірюється сонцем. Тут він пульсує магічним світлом, насичуючи простір тривогою, що згущується перед великою бурею. Для Каліди цей «ранок» став точкою неповернення: шовк суконь більше не
Флешмоб по картинці
Виклик прийнято! У блозі Дієз Алго запропонували взяти участь у творчому експерименті — і, звісно, я спокусилася. ? Одна ніч — одна історія. Всього лише за ніч я склепала, як на мене, цікаву історію. Це був справжній
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше