Новинка! Вона загадала бажання й опинилася...

Добрий день, мої хороші.

Про попаданок історій у мене ще не було, але чому б не почати? Останнім часом тягне на експерименти, сподіваюся вам вони сподобаються. Запрошую всіх в нову гарячу історію

Хранителька. Серце трьох

#ччжч #попаданка #любовний трикутник

Анотація:

Загадала бажання та погладила котика. Я й уявити не могла, що бажання здійсниться. Лише з маленькими поправками. Перемістившись в інший світ, стала хранителькою лісу і магічних істот, що там мешкають. А замість інституту навчатимуся магії у справжнісінького демона.

Так я думала на початку своєї подорожі. Але невдовзі між нами промайнула іскра, а пізніше з'явилися ще двоє хлопців, до яких мене потягло з такою ж неймовірною силою. І тепер, окрім вирішення проблем магічних істот, потрапила до любовного трикутника.

Я неправильне бажання загадала чи не знала насправді, чого хочу?

У тексті є:

Істинна пара

Відверті сцени 18+

Вигадані істоти

Уривок:

– Вибачте за такий пізній візит, але мені б телефон, – видаю тремтячим голосом, а в нього здивовано розширюються очі.

Хлопець відмирає і йде до мене, поки я тремчу від суміші страху та якогось дивного передчуття. Він лякає, але чомусь зовсім його не боюся. Хоча після знайомства з плющем хлопець, який живе у глушині, з татуюваннями на все тіло, – не шокує.

Так я думала, поки він не перепитав:

– Який телефон? – окидає мою фігуру оцінюючим поглядом і, відкривши хвіртку, упирається плечем об паркан.

Оцінював мене він явно із чоловічим інтересом. Таким неприкритим та зухвалим.

– Мобільний. Я загубилася, – брешу, звичайно, але не казати ж йому, що тільки-но була в місті, а тепер опинилася в лісі.

– Я не знаю, що таке мобільний телефон… – його погляд скошується на оголене плече, і його кадик сіпається. Поспішно повертаю тканину на місце, і він переводить погляд на мої очі, пробиваючи своєю чоловічою енергетикою. – Але задовбався на тебе чекати! – додає нестримно і з докором.

Поки я перебуваю у повному шоці через те, що він, виявляється, на мене чекав, хлопець продовжує:

– Мене відправили сюди тобі допомогти, а ти десь чотири місяці гуляєш. Не терпиться швидше закінчити твоє навчання і звалити звідси!

Нічого не розумію.

– Яке навчання?

– Ти нова хранителька "Лісу загублених". І годі вже вдавати, що нічого не розумієш.

– Але я ніяка не хранителька... Я просто погладила кота і він мене подряпав. І ось… – окреслюю вільною рукою простір довкола.

Після моїх слів він якось різко переходить зі стадії злості у сказ і кричить у відповідь, не соромлячись:

– Ти ще й не відьма? Якого дарха вони надіслали мені чужинку! Йди в будинок, там ми розберемося, хто і для чого тут! – гаркає під кінець так, ніби його покусали дикі бджоли.

Відсахуюся, а кіт на моїх руках шипить. 

– Тобі особливе запрошення потрібне? – грубувато перепитує він.

– Я краще піду, пошукаю інших людей поблизу. Придивишся за котиком.

Справді, краще пошукати успіх в іншому місці. У цього хлопця явно не всі вдома, і надто він запальний. Встигаю зробити пару кроків, як у спину прилітає різке:

– У цьому лісі більше ніхто не живе, і не раджу гуляти тут уночі. Можуть ненароком не визнати і з'їсти.

Читати далі...