Флешбеки: найкращий матеріал?

Усім привіт! Мене звати Арсеній і я пишу прозу. Не так давно задумався про те, що в мене найкраще виходить писати про минуле.

Чому?

Мабуть, флешбековий матеріал добряче "відстоявся", час прибрав все зайве і залишилось найголовніше - добро і по-зи-тив! Хейтери ностальгії називають це фігнею, мовляв, вона робить минуле утопічним, несправжнім, і купання в завждиприємному минулому декого змушує сумувати за країнами, яких давно немає, а декого - писати легкі і веселі оповідання про таке кльове минуле.

Я - з останньої когорти. Кілька днів тому вирішив потрошку викладати свої пригодницькі оповідання про / для дітей, і збірка називається "Останній яблунівський тиранозавр". Дія творів відбувається на початку нульових в селі Яблунівка, що на Куп'янщині (Харківська область). Головні герої - хлопці років одинадцяти, Вадим та Гришка - просто не терплять нудного життя і завжди знаходять собі цікаві пригоди. Хлопці пропадають на риболовлі, в лісі та полях з бабаками, допізна бігають у футбол на шкільному стадіоні і, звичайно ж, дивляться телевізор, адже це, хай йому грець, нульові, тоді всі дивились телевізор! І ніхто не знає, що з ними ще трапиться, адже у світі так багато цікавого, непізнаного, містичного, пригодницького, надзвичайного!

Збірка набирає оберти на моїй сторінці (або можете перейти за посиланням у першому коментарі).

 Поки є два невеликих оповідання, які можна прочитати хвилин з п'ять:

  1. "Сам собі телевізор".  Вадим фанатіє від телевізора (нехай він у нього і чорно-білий), дивлячись навіть рекламу чи криваві кримінальні передачі. Але ось телевізор ламається, і, схоже, це надовго. Що робити нашому героєві? Ну точно не впадати у відчай, адже є друзі, село і стадіон, де легко можна весело провести час і навіть зробити на полі свій "телевізор", навіть кращий. 

  2. "Хлопці не винні" - історія з яскравим фіналом про хлопців і їхнього собаку, які одного разу просто вирішили подивитись по "ящику" (з мілен. "телевізор") "Хижак - 2", але, звісно, в них не вийшло. Чому? Причому тут якийсь собака? І до чого тут Пушкін? Про все це читайте в оповіданні.

Збірка оновлюється. Будуть інші твори - пригодницькі, веселі і навіть містичні. Тому підписуйтесь на мою сторінку і стежте за оновленнями! Я радий будь-якому читачу!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Арсеній Троян
07.05.2024, 17:09:26

Посилання на збірку в тексті чомусь некоректно відкривалось, тому напишу його тут: https://booknet.ua/book/ostanni-yablunvskii-tiranozavr-zbrka-opovdan-b425243

Інші блоги
Моя перша книга «поки не впаде темрява» завершена!
Друзі, привіт! Сьогодні я закінчила свою першу книгу «Поки не впаде темрява». Це фентезі з нотками кохання, магії та неймовірних пригод. Залишаю вам декілька зображень та важливих моментів з книги, щоб поки ви
Про визначення Ші-текстів
Вітаю всіх! Не лякайтесь – я не збираюсь нікого шеймити за написання Ші-текстів. Кожен сам домовляється з власною совістю. Просто наткнулась на деякі нібито правила визначення Ші-текстів й вирішила поправити. Багато
Тінь її обітниці. Неочікуваний результат!
Моя історія «Тінь її обітниці» на 17 місті серед історичних любовних романів! На першій сторінці цього розділу. Ви можете в це повірити? Я — ні. Також вона третя за тегом одностатеві стосунки. Я просто щаслива
Кава без цукру. Крам. 2026
Ти заходиш не тому, що хочеш кави. Ти заходиш, бо тут пахне арабікою і ранковою втомою, і це краще, ніж тиша твоєї кімнати, де стіни ще пам’ятають нічну балістику, ніби пам’ятають кожен спалах і кожен звук, що розриває
Ніякої вдячності...
— Як тебе звати, красуне? — цікавлюся я. Але у відповідь не чую ні звуку. Вона просто мовчить. Отримую тільки сповнений ненависті погляд, що пронизує наскрізь, і мені стає трохи прикро. Якби не я, вона зараз уже була б
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше