Не могла позбавитись спогадів від слова «шльондра», бо у мене бабуся прости-господи дівчат називала «Шльондра Шльондрівна». А я собі чомусь завжди уявляла Фрекен Бок. Ось так читаєш про головну героїню, а фантазія малює їй сивину і дивний капелюх… сподіваюсь, хоча б крокодила не намалює…

Сторінки книги розпочинаються зрадою. І тут важливий спойлер алерт: читати тільки тим, кого зраджували, адже це дуже важливо для емоційного розуміння героїні. Ви маєте знати те саме почуття, щоб співчувати і підтримувати героїню. Особисто мені під час прочитання було дуже сумно і прикро десь з глави 10, усі жартики були написані у перших частинах.

Головні герої:
Паняночка;
Пан Токсик 1;
Пан Токсик 2;
Булочка.

Головна героїня — нещасна людина, якій треба навчитися любити себе. Вона, вочевидь, не любить свою роботу, з якої завжди мріє піти раніше/у відпустку/не вислуховує дратівливих пацієнтів. Це нормально, але вона навіть думок не мала знайти себе у чомусь іншому.

Далі чоловіки. Від одного токсика до іншого. Її «найкраща» подруга спала з її чоловіком і навіть не відчувала сорому за це, не намагалась вибачитись (не буду ж я зовсім вже спойлерити!). Тобто у головної героїні взагалі не було людей навколо, хто б цінував та справді любив її.

Коли зʼявляється Гліб, ситуація стає кращою, але він робить вчинки, не замислюючись про наслідки.

Гліб: Якщо ти хочеш стосунків на одну ніч, то я не по цій частині! Хоча, якщо це стосунки без зобовʼязань, то я не проти.
Хтось: Це одне й те саме.
Гліб: НЕ ВАЖЛИВО!
Гліб 8 глави: І взагалі, запамʼятай, я супер сексі-пексі мачо, ти або моя, або пішла звідси.

Або таке:

Гліб у 2 главі: Спить з повністю пʼяною жінкою.
Гліб у 5 главі: я не скористаюся жінкою у пʼяному становищі!

Чому Гліб не бачиться з дитиною також питання. Ти не кохаєш свою жінку — ну й дідько з нею — а син тут при чому? Досить дивна ситуація, особливо включаючи магію дитини. У третій главі син Гліба — Сашко, у 6 - Дімка.

У героїні якийсь віковий комплекс. Всі чоловіки молодші за неї. Може їй це… вже за 70? 7 глава «мама, мені ж не 50». Ну це... прогрес?

Коли Гліб описав сукню смарагдовим кольором, я задумалась, чи точно він тієї орієнтації, бо мій чоловік би описав його, як зелений. У кращому випадку! А то ще й обізвав блакитним (і почалися сварки у дусі Кайдашевої сімʼї).

Напевно, я буду з фанаток Арсена. Чоловік здавався дорослим, тим, хто розумів, чого хоче без нелогічних вчинків. Щобільше, коли дівчина зникла, він відразу став складати 2 і 2. Але що може зробити травмована людина, яка з вогню у полумʼя стрибає? Правильно. Футбол — гра цікава (типу відфутболила).

В кінці дівчина потрапляє у скрутну ситуацію, але замість того, щоб переживати за свою кохану, ми знову бачимо арену альфа-самців, кожен з яких хоче поставити трофей на свою полицю.

16 глава — ніякої поліції, це може зашкодити Лані. 17 глава — вони врятували мене з поліцією. І, на перший погляд здається авторською помилкою, але я цілком уявляю, що таке справді могло бути. Бо Гліб так робить: заявляє, що це 6, а потім зі впевненим обличчям втирає, що це 9. Так було протягом всієї книги, тож…

Хочу вірити, що after all у героїні буде її хеппі енд протягом усього життя, хай я помиляюсь щодо всіх людей навколо неї.

Дякую авторці за працю, з якою ви можете ознайомитись тут: https://booknet.ua/book/ti-mene-zradiv-b418232

Відгук зроблено у рамках марафону: https://booknet.ua/blogs/post/363457

Завжди ваша,
Олександра Метафор