Досьє на книгу "Шлюб на трьох”

Вітаю любі читачі і читачки!

Продовжуємо нову постійну рубрику. Сьогодні буде досьє на книгу “Шлюб на трьох”.

Обкладинка і анотація:

Девіз книги: “Не завжди до кохання приходять простими й правильними шляхами”.

Головні герої

Скрипалька, дідусева улюблениця, дівчина-“принцеса”. 24 роки.

Хлопець Меланії. Власник мережі м'ясних магазинів, розлучений, має прийомного сина. 29 років.

Друг Артема і фіктивний чоловік Меланії. Спеціаліст з інформаційної безпеки, бабій, красунчик з почуттям гумору. 29 років.

Діалоги героїв:

1❤️

— Тобі раптом оце не треба?

Він прослідкував за її поглядом і побачив дерев’яну дощечку з п’ятьма дірками різного діаметру і сантиметровою лінійкою навпроти. Дірки були підписані промовистими характеристиками — “пустун”, “сором’язливий”, “євростандарт”, “козак” і “брехун”, а зверху великими червоними літерами приковував погляд напис: “ЧОЛОВІЧЕ МІРИЛО”. Він зітхнув і трішки нахилився до вуха Меланії, прошепотів:

— Я й без цього скажу тобі, що я справжній козак.

Вона глянула на відмітку у двадцять сантиметрів навпроти позначки “козак” і вигукнула:

— Думаю, ти брехун.

— Ну ні, брехун — це двадцять п’ять сантиметрів, трохи занадто.

— Не той брехун, що на табличці, а просто брехун. Я подарую тобі, переміряєш, — засміялась вона і крутнулася в бік прилавка. Звернулася до усміхненої продавчині, що добре чула розмову: — Можна нам цей сувенір?

Ярема зітхнув, оглядаючи прилавок, і шукаючи поглядом, чим би помститися.

— Тоді я тобі подарую качалку для тіста. Заміжній жінці конче треба.

— Коли розлучатимемось, я тобі її поверну. Але мірило залиш собі, думаю, знадобиться.

2❤️

— Мел…

Підняла на нього очі й зітхнула, осяявши його несміливою усмішкою:

— Поводжуся по-дитячому, так?

— Трохи.

— Просто я розраховувала, що ми оголимося за інших обставин.

Зітхнула ще раз, а тоді повільно прийняла руки і прикусила губу, затамувала подих, чекаючи його реакції.

Артем дивився їй у вічі. Дивився довго, зазирав глибоко, аж доки не побачив у ніжній блакиті дозволу опустити очі, глянути на кохані обриси, які так манили, тягнули до себе.

— Ти гарна, дуже гарна.

Замість того, щоб подякувати за комплімент, вона кивнула. Відвела очі і майже навпомацки посунулася вбік, ще і ще, аж доки не опинилася поруч, доки її стегно не торкнулося його стегна. Артем підніс руку, провів пальцями по її щоці, шиї, ключицях.

Вони обоє знали, що нічого серйозного зараз не трапиться, що межі стоять там, де Меланія їх поставила. Тому вона дозволила Артему зовсім трішки, ледь-ледь припідняти свій колючий дріт, дозволила торкнутися грудей, дозволила поцілувати глибоко і твердо.

Цей поцілунок був таким не схожим на той, який пережила сьогодні на мосту! Вимогливий, сильний проти ніжного, м'якого. Палюче пристрасний проти дражливого, заманливого. І ніяк було визначити, який поцілунок їй подобався більше.

— Я кохаю тебе, — прошепотів Артем, тільки на секунду перервавшись.

Романтичний уривок:

— Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: ясно, хоч голки збирай… [пісня “Ніч яка місячна” — оригінальний текст Михайла Старицького], — заспівав гурт.

— Ти обирала пісню? — шепнув Ярема здивовано.

— Так. Моя улюблена, люблю її грати на скрипці… Це оригінальний текст. Не подобається?

— Та ні, гарно.

Він притягнув її трішки тісніше до себе, щоб впевненіше тримати і, вдихнувши, наважився:

— Спробуємо трохи вальсом? Здається, зі шкільного випускного пам’ятаю кілька кроків.

— А кажеш, як ведмідь.

Косолапим ведмедем він не був аж ніяк. Знайома мелодія додавала впевненості, і підлаштувавшись, Ярема зміг у вальсовому темпі провести свою дружину по колу й при цьому ні разу не заплутався в її сукні.

Музики заспівали:

— Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею стелиться полем туман… — і підлогу зали заповнили хвилі штучного білого диму.

Пара випливла на середину зали і трохи стишила темп. Ярема подався назад, щоб зазирнути у вічі Меланії й переконатися: все гаразд, вона не сильно засмучена, що танцює з ним.

— Небо незміряне всипано зорями — що то за Божа краса!

Світло притлумилося, і стелю всіяли десятки дрібних зірочок з прожектора, якого наречені навіть не помітили в залі. Меланія підняла голову, щоб подивитися на штучні маленькі світила над головою, всміхнулася:

— Гарно як!

— Гарно… — а він дивився на неї і погляду відвести не міг.

Мелодія лилася, пливла. Їй в такт похитувалися гості, серця яких теж рвалися до танцю. Існують пісні, які сколихують душу, хочеш того чи ні. І Ярема списав усе на пісню. В його душі оце раптове нуртування, хвилі, ураган — все від пісні. Млосне стискання серця теж він пісні. Усе вона винна, вона, пісня, а не дівчина навпроти.

— Я тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках однесу, — заспівав соліст гурту.

— Не лякайся, зараз зімпровізуємо, — шепнув Ярема.

Він наче опритомнів від слів і згадав, що має гарно грати свою роль. Нахилився і підхопив Меланку на руки, закружлявши з нею під музику.

Вона оповила його шию руками, трималася міцно і дивилася великими-великими здивованими очима. З розтулених вологих вуст так і не зірвався зойк, лише серце загуркотіло гучніше.

— Я пригорну тебе до свого серденька…

Меланія замружилась і внесла й свою лепту в імпровізацію — схилила голову як могла, пригорнулася до його грудей, що ходили ходором від скаженого серцебиття.

Пісня йшла до фіналу, музика повільнішала. Ярема опустив Меланію на підлогу, поклав обидві руки на її талію, а вона тримала свої на його грудях. Їхні погляди знайшли одне одного. Два блакитні погляди, два розтривожені, роз’ятрені і налякані. Він дивився на неї і думав, що колись, у старості, розповість онукам, як одного разу… закохався на власному весіллі. Розповість онукам, бабусею яких буде не вона, не Меланія — його фіктивна дружина, закохана в іншого.

— Чи ж нам, окривдженим долею клятою, й хвиля кохання — за гріх?..

Відгуки на книгу:

Історія створення.

Книга написана взимку 2023-24.Це непроста історія з фантастичною, майже нереальною зав'язкою, яка змусить тривожитися про долю кожного з героїв. Писалася важко, перероблялася багато, випила з мене всі соки і вийшла неоднозначною :)

Цікаві факти про створення книги тут.

Що ще почитати, якщо ця книга сподобалася:

“Сто мільйонів зірок для тебе” (теж любовний трикутник)

“Майже коханці” (теж героїня, яка пройде шлях переосмислення)

“Бідна родичка” (теж зимова казка)

Музика для читання книги, яку рекомендує авторка:

“Ніч яка місячна”

“Біла акація”

“Намалюй мені ніч”

“В саду осіннім айстри білі”

“Вишня” — Іван Попович (ця пісня не згадана у книзі, але вона ідеально підходить до ситуації Артема)

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.