Страхи: як прийняти свою вразливість

Кожного разу, коли я сідаю за написання наступної глави, мене переслідує страх: що, якщо ця історія, яка так важлива для мене, яка наповнює моє серце і хвилює до сліз, буде сприйнята як щось несерйозне, наївне чи навіть нецікаве? Цей страх — невіддільна частина творчості, і, можливо, він знайомий кожному, хто ділиться своєю душею через слова.

Чому виникає цей страх?

Для мене цей страх народжується через те, що писання — це акт оголення душі. У тексті я залишаю себе: свої почуття, свої переживання, свої спогади. Ідея, що хтось може не оцінити або навіть засміяти те, що для мене є справжнім, змушує сумніватися в собі.

Особливо важко, коли твої герої переживають щось щире і чисте, що може здатися наївним. Я хвилююся, що ця наївність буде сприйнята як слабкість, а не як сила. Адже сьогодні, коли більшість шукає драматизму і складних поворотів, розповідь про прості емоції може видатися "дитячою".

Як я вчуся справлятися зі страхом?

  1. Приймаю, що це нормально. Страх — це природна реакція на те, що тобі дійсно небайдуже. Якщо я переживаю, це означає, що історія важлива, і я хочу поділитися нею щиро.

  2. Нагадую собі, чому я пишу. Я пишу не для всіх, а для тих, хто готовий почути і відчути. Навіть якщо моя історія зачепить лише одну людину, для мене це вже успіх.

  3. Знаходжу красу в наївності. Наївність часто є синонімом щирості. У світі, переповненому цинізмом, історії про чисті почуття і прості радості можуть стати ковтком свіжого повітря для читачів.

  4. Згадую приклади. Скільки історій, які спочатку здавалися "простими", стали улюбленими для мільйонів? Згадайте "Маленького принца" Антуана де Сент-Екзюпері чи "Полліанну" Елеанор Портер. Ці книги захоплюють саме своєю щирістю, а не складністю.

  5. Приймаю, що я не зможу сподобатися всім. Це найскладніше, але найважливіше. Не всі читачі полюблять вашу історію, але це не зменшує її цінності. Ви пишете для тих, хто зрозуміє і відчує.

 Перетворення страху на мотивацію

Коли я відчуваю, що страх стає занадто сильним, я питаю себе: що буде, якщо я таки здамся і не поділюся цією історією? Відповідь завжди одна: я сама втрачусь. Тому я намагаюся писати не "проти страху", а "попри страх". Я дозволяю йому бути частиною свого процесу, але не головною.

Врешті-решт, історія, яка важлива для мене, обов’язково знайде свого читача. Якщо вона йде з серця, вона не може бути нецікавою чи несерйозною. Це частина мене, і я вірю, що серед тисяч людей знайдуться ті, хто теж побачить у ній частинку себе. І цього вже достатньо, щоб продовжувати писати.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Надія Філіпська
22.11.2024, 17:40:18

Мені сподобалися ваші міркування. Страх часто супроводжує нас у творчості: і коли викладаєте нову книжку, і коли публікуєте новий розділ, і коли відкриваєте передплату. Це все нормально. Ми хвилюємося чи сподобається це читачам, чи знайде відгук у них?
Ми публікуємо свої твори, щоб знайти своїх читачів, своїх однодумців. А інакше навіщо публікувати?
Вам бажаю натхнення та успіху))

Galcheja Vale-Vivre
22.11.2024, 19:02:48

Надія Філіпська, Дякую за ваші добрі слова і підтримку! Ви дуже точно підмітили: страх і хвилювання — це частина творчості, і, можливо, саме вони допомагають нам рости й вдосконалюватися. Знаходити своїх читачів — це дійсно найважливіше, адже вони стають нашими однодумцями, які розуміють і відчувають те, що ми вкладаємо в наші твори.
Дякую за побажання, і вам натхнення, легкого пера та вдячних читачів!

avatar
Zinkevych Ihor
22.11.2024, 16:27:36

Чому вам настільки важливе визнання інших? Це, що ця книга не буде визнана іншими, нічим не применшить її важливість для вас. Орієнтуйтеся завжди по собі. Так, важко усвідомити, що ми завжди залишаємося на одинці з собою і десь далеко в душі безмежно одинокі, але усвідомлення цього дає розуміння того, що тільки ми можемо бути центром нашого космосу.
Парадоксально, але саме такими ми можемо сподобатися іншим, коли не стараємося їм сподобатися...)

Показати 3 відповіді
Galcheja Vale-Vivre
22.11.2024, 16:49:23

Zinkevych Ihor, Дякую за вашу думку. Бути корисною для інших – це для мене спосіб самовираження та прагнення зробити свій внесок у світ. Я погоджуюся, що саморозвиток і самопізнання є важливими, і я постійно працюю над цим. Моя мета – знайти баланс між допомогою іншим та власним розвитком.

Інші блоги
Віддані: передплата!
Друзі, вітаю! Сьогодні на історію про молодого зухвалого суддю і його віддану помічницю "Віддані" було відкрито передплату! "Віддані" – це завершальна частина трилогії. Перші дві частини "Віддана"
Останні години знижки)
Вітаю!!! Ось і добігають кінця останні години знижки на мій історичний роман "Крізь терни до твого серця"! До речі, єдина знижка в передплаті і саме сьогодні цю книгу можна придбати за максимально низькою ціною) Що очікує
Книга-пісня. Дубль 6
Слава Україні! Цей вечір повинен бути чудовий у всіх сенсах цього слова, тому що ми пережили цей день. Вітаю, спільното. Моєму втомленому тілу та голові хочеться чогось приємного для душі.
Нетерпимість: коли хочеться швидше дійти до фіналу
Один із викликів, який супроводжує мене під час написання, — це бажання "перескочити" через усі деталі та скоріше дійти до фіналу. Здається, ніби історія вже жива в моїй уяві, і хочеться миттєво поділитися всім —
Еріка буде жити з хлопцями? :-0
Кабінет директора, холодний погляд, дивний розподіл ключів і ще дивніші вказівки. Еріка потрапляє до самого серця академії, де все пронизане таємницями. Її відправляють у викладацький корпус — нібито з міркувань безпеки,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше