Рецензія на "Зберігачі"

У рамках безстрокового марафону, дочитав книгу Тетяни Гищак «Зберігачі» і хотів би поділитися своїми думками стосовно цього твору. (Є спойлери!)

Сюжет книги розповідає нам про хлопчика Дена (Деніела), який разом зі своєю сім’єю та племенем жив у Долині Трьох озер. З перших сторінок стає зрозуміло, що хлопчик дуже допитливий і не задовільняється інформацією про світ, яку йому надають близькі. Через це, його, у якості свого учня, обирає Сивілла – зберігачка роду. Як ми розуміємо далі із сюжету книги, люди у долині мають здібність читати думки один одного і таким чином спілкуватися без слів. Окрім того, вони «чують» думки різних тварин. Зберігачка Сивілла повинна оберігати цих людей від зовнішнього світу та піклуватися про передачу своїх здібностей – «духу», наступному зберігачеві, якого готують з юних літ. «Дух» переходить наступнику після смерті зберігача. Таким чином, із перших розділів ми розуміємо, чому книга називається «Зберігачі». Що таке «дух» ми дізнаємося протягом усього сюжету книги. Загалом його можна описати, як надприродні здібності, які покращують здатність чути, бачити, розуміти, аналізувати, тощо. Вже під кінець твору, говориться й про те, що носій «духу» може підкорювати своїй волі тварин, при розвитку такої навички.

Через збіг обставин, головний герой потрапляє за межі долини. Там, Ден вперше бачить, що таке жорстокість, жага до влади та корисливість. Люди за межами долини кардинально відрізняються від його рідних своїми цінностями. Протягом сюжету, Ден докладає зусиль, аби возз'єднатися із сім’єю – «своїми» та не стати таким, як «чужі» люди. Ми бачимо різку відмінність між діями та думками інших персонажів – графа Залецького, Себастьяна, Гюнтера, Грінхальда у порівнянні із вчинками та думками Дена. Головний персонаж відмовляється надавати перевагу власній вигоді. Він заступається за слабших, хоча це створює йому нові проблеми. Допомагає бездольним, хоча ті стають для нього тягарем. Лікує хворих, витрачаючи безціні запаси ліків, хоча міг пройти повз.

Незважаючи на світ, який давить на нього – хлопця, якому далеко до повноліття, складними рішеннями та виборами, Ден не відступається від своїх цінностей. І навіть задумується над тим, чи можна вилікувати «чужих» людей від невидимої хвороби, яка роз’їдає душу неначе хробаки та змушує виживати у цьому світі за його жорстокими правилами.

Ден пізнає кохання, яке стає ще одним, можливо, найскладнішим випробуванням. Але, напевно, саме воно й ставить крапку у його можливих ваганнях та доформовує, як героя, котрий на перше місце ставить інших – навіть «чужих».

Загальне враження про сюжет вкрай позитивне. Немає «спотиків» чи сюжетних «склейок». Книга читається на одному подиху, виливаючись як та річка із Верхнього у Нижнє озеро, від першого до останнього розділу.

 Рекомендую всім охочим самостійно прочитати «Зберігачів» Тетяни Гищак і сформувати власну думку, стосовно її ідей, персонажів та світу.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zbergach-b414344
Посилання на марафон: https://booknet.ua/blogs/post/363457

Виписав деякі маленькі помилки у тексті, аби допомогти довести книгу до ідеалу:

Частина 1, Розділ 1, сторінка 1, абзац 5

«Ноги не слухались, а зуби зрадницькі стукотіти, хоч як їх не стискуй» - зрадницькО стукотіЛи.

Частина 1, Розділ 1, сторінка 2, абзац 41

«Середнє озера ніколи не замерзало завдяки гарячим ключам, що підживлювало його» - Середнє озерО ніколи не замерзало, завдяки гарячим ключам, що підживлювалИ його.

Частина 1, Розділ 3, сторінка 1, абзац 2

«…наближається битва, яка надовго визначить росподіл сил у долині» - роЗподіл.

Частина 1, Розділ 3, сторінка 2, абзац 25

«Вовченя не зводило з нього погляд, але напасть не наважувалося» - напастИ.

Частина 1, Розділ 3, сторінка 4, абзац 18

«Ми змушені битися з вовками, бо ми заважаємо бути повноправними господарями долини» - …бо ми заважаємо [їм] бути… (або «заважаємо їм стати»).

Частина 1, Розділ 4, сторінка 2, абзац 16

«Що вплинуло на Дена, він і сам не міг собі пояснити…» - Щось.

Частина 2, Розділ 4, сторінка 3, абзац 4

«Без труднощів знайшли сходи, які вели круто гору» - які вели круто В гору.

Частина 3, Розділ 3, сторінка 1, абзац 21

«Господар хвалив робітників, підливаючи їх у кружки вина» - у їх кружки вина.

Частина 4, Розділ 2, сторінка 3, абзац 11

«Мене правда, не холодно» - Мені.

Частина 4, Розділ 3, сторінка 1, абзац 8

«Я як же» - А як же.

Частина 4, Розділ 4, сторінка 2, абзац 28

«Він вирішив прибрати хоча б найбільші вади: потворний зморшка…» - потворнА.

Частина 5, Розділ 1, сторінка 1, абзац 17

«…він завжди зможе забрати те, що залишилися» - ті, що залишилися.

Частина 5, Розділ 2, сторінка 2, абзац 6

«Хлопчака бравада, нічого небезпечного» - ХлопчаЧа.

Частина 5, Розділ 2, сторінка 2, абзац 44

«Я показу, де прив’язав коня» - покаЖу.

Частина 6, Розділ 2, сторінка 1, абзац 42

«Коли я повернуся, ми знайдемо і свою родину» - твою.

Частина 6, Розділ 6, сторінка 1, абзац 53

«Мене трохи легше» - Мені.