Річниця книги на сайті + Знижка

Вітаю, любі читачі і читачки!

 

Рік тому на Букнет почала публікуватися моя книга “(Не) будь мені братом”, і я подумала, що з цієї нагоди личить дати на неї знижку :)

 

(До речі, ціна цієї книги буде піднята за кілька днів, тож зараз найкраща нагода придбати дешевше)

 

-ptZX6HkLxjMgCdXfHz-7A977kZQB9dz4EQvCqxYACvUpx0IMkBpT5U0RLTeOtux_8BATMcl-Wfr9NZJhUoAq2DcUhu4dq3kz8OPRaoHfCUAv4GrtG2HADjP8-HShZ0MbN7hEwbOTCXy1aQT1Vg6doo

 

Уривок з книги:

 

Артур сів сам і всадовив мене поруч, пригорнув до себе так міцно, що стало спекотно у без того задушливому салоні авто. Впевнена, йому теж було незручно, але він і не думав мене відпускати.

Не знаю, скільки часу ми так сиділи. Пів години? Годину? Дві? Я виплакала всі сльози, які зібрала за роки. Тільки коли зрозуміла, що щоки давно сухі, трішки відхилилась і зазирнула Артуру у вічі.

— Полегшало? — він провів тильним боком пальців по моїй щоці.

— Дякую.

— За що?

— За те, що полікував мою істерику.

Я, мабуть, усміхнулась, і Артур відповів дзеркальною усмішкою.

— Знову жартуєш.

— Чому жартую? Ти ж насправді полікував.

— Звертайся, якщо ще знадобиться лікування.

Він нахилився, легко цьомнув мене у губи, а тоді взявся поправляти мій напівстягнутий бюстгальтер і сукню, яка вся збилась на талії. Боже, я щойно сиділа з оголеними грудьми і ревла на його плечі.

Пом'яті, але заспокоєні, ми вибрались на свіже повітря. У високих травах біля дороги кричали цвіркунці, дзижчали різні комашки. Не було чути гудіння автомобілів, не доносились жодні звуки, які свідчили б про те, що близько є люди. Я підставила обличчя легкому вітерцю і на хвилю заплющила очі. Нікуди не хотілось їхати.

— Може, залишимось тут? Назавжди.

— Якщо домовишся з комарами, щоб їли тільки тебе, я подумаю.

Артура, здається, вся ця романтика природи не проймала. Стояв собі зі скептично вигнутими бровами у мокрій від свого поту і моїх сліз футболці. Треба ж, його піт і мої сльози змішались.

— Як там говориться, "кров, піт, сльози"? У тебе на футболці піт і сльози, ще бракує крові. Тут нам і стануть у нагоді комарі. Отут прямо в серце нехай тебе покусають, — я тицьнула пальцем йому в груди.

Артур спіймав мій палець, притримав долонею. Прошепотів:

— Ти вже вкусила мене у серце.


 

Покваптеся скористатися вигідною пропозицією, купуйте роман зі знижкою тут!


 

Нагадую:

 

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

 

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Оновлення, картиночки і важливе питання про 18+)
Добрий вечір любителям фентезі! "Терміново потрібна відьма": оновлення на сайті ;) А ось уривочок і візуал)) Груба лайка вирвалася з мого рота одночасно з тим, як Ренар знову зробив той жест пальцями. Я застигла
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
В’язень з Позамежжя: промо відео і ще дещо :)
Вітаю! ☺️ Я загалом не дуже люблю писати блоги. Мені весь час здається, що я говорю в порожнечу. Але, можливо, іноді варто це робити, навіть якщо в коментарі прийдуть лише мої улюблені колеги ❤️ І цей блог для тих,
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Таємниця Геліос-5
— Що це за тварюки, Сімоне? — м’яко запитав я за кілька хвилин. — Їх надто багато, щоб бути випадковими прибульцями. Чому ж тоді сканери орбітальної розвідки нічого не зафіксували, коли тільки закладали колонію? —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше