Щоденник автора | Карта, Божевільні дні, Зміни

Щоденник автора ― рубрика, в якій я хочу ділитися

 цікавими чи не дуже митями з процесу письма.

Так би мовити, на пам'ять нащадкам.

18-й розділ "Божевільні дні" "Пір року. Зникнення Зими" поволі пишеться. Залишилося ще, грубо кажучи, 4 сцени. Ви ж уже здогадалися, що маленького розділу чекати не слід?)

Традиційне звітування: вже написано 33 918 знаків (5291 слів). 

Майк тут розкриється зовсім з іншого боку. Цікаво, що навіть мене він не перестає дивувати: фразами, почуттями, прагненнями... Хоча я автор, маю типу знати все. А ні. Виявляється, не знаю нічого.

Історія неквапом наближається до фіналу, а все ще не перестає мене дивувати. 

♥♥♥ 

Наприклад, чи знала я перед написанням цього розділу про свято Єднання двох кровавих місяців? Ідея цього свята крутилася в моїй голові давно, однак після однієї розмови сформувалася в чітко окреслену думку, яка потягне на окремий томик, типу "Балади про співочих пташок та змій". Колись я оформлю цю думку в окрему книгу. А зараз лише готую грунт. 

Спойлерний фрагмент:

― Не на віки, ― втрутилася Мей, зарозуміло здіймаючи голову. ― Згідно легенди, кроваві місяці здійнялися ще один раз: якраз після оголошення перемир’я, коли на трон зійшли Зимні.

 

Вона продекламувала:

 

Без просвітку ночі кроваві місяці досягли суходолу,

Притьма окропивши блідолику кригу та троянду сяйливу.

Ізразу ті потяглись одне до одного в пломенистій жазі,

Щоб насититься теплом обопільним доволі.

Союз їхній став початком незатьмареного майбуття,

Де місця брані більше нема.

 

Діана вся закам’яніла, вчувши знайомі образи з «Балади».

― Допоки троянда закута вістрям меча… ― тихцем додав Майк, потуплюючи очі.

До речі, в оповіданні "Апельсинчик та його сонце" стануться невеликі зміни, які на сюжет не вплинуть. Замість згадки Нового року (адже це оповідання писалося на конкурс новорічних історій) буде прописане свято Єднання двох кровавих місяців. Взагалі, помічаю, що "Пори року" робляться дуже живими, обростаючи легендами та баладами, і, звісно ж, підтекстами..)))

Чи знала я, що опис битви на мечах мені вдасться прописати за один мах (4000 з копійками знаків), а опис жратви грибного супчика мучатимусь описувати довго-нудно? 

Спойлерний фрагмент:

― Тобі легко говорити. Ти…

― Природжений боєць? Можливо, ― куточки Майкових вуст зловісно сіпнулися вгору. ― Однак Літні, з якими ти будеш на двобої, достоту не вроджені машини для вбивств. Саме тому навіть не вздумай надавати їм психологічну перевагу.

Після формального рукопотискання Майк вичекав секунд п’ять і першим напав, скеровуючи меч обома руками по Максовому лезу. Той хоч із запізненням, але таки парирував удар. Трясця йому в печінку, якби це був справжній двобій, він би був найкоротшим у Майковому житті!

Чи знала я, що малюватиму карту? Кожна фентезі-книга, що себе поважає, просто-таки мусить мати карту. Її опис буде ж у цьому, 18-му розділі.

Я пам'ятаю, як мені задавали питання: "Гм, цивілізація Пір року... Звучить цікаво. А як вона виглядає?" Так ось, весь замут в тому, що головна героїня Діана поступово відкриває цю цивілізацію. Тому "з ноги" обриси Імперії було не подати. Та й взагалі, ця карта матиме більше ваги у другій книзі, де Майк з Діаною будуть подорожувати по Імперії, а зараз я просто підготовлюю для другої книги грунт, розкинувши вже безліч ниточок. 

Питання до вас: чи варто карту "прикріплювати" до тексту? Я особисто проти малюнків у книзі. Якщо хочу почитати книгу з картинками, почитаю мангу. Але карта - це трохи інше. Поділіться, будь ласка, що ви думаєте про це.

Карта-спроба 1. 

Коли буде новий розділ? Про це не знає навіть Любомир. 

Дякую, що чекаєте.

Ваші муки будуть щедро винагороджені 

♥♥♥