Вітаю усіх, хто зазирнув))

Хто долучився до читання моєї новинки "Шантаж з бонусом" (і читав мої попередні книги) - мали б помітити, що парочка виходить шалена)) І... Можу впевнено сказати, що ця історія пишеться мені, на диво, легко))  І не хочеться пхати сюди абсолютно ніякої драми: ні сумнівів, ні вагань, ні стерв-розлучниць чи розлучників...) Нехай повоюють трохи між собою_) Юля... Ну, трішки покусається) А Нік... дещо самовпевнений і нахабний, але він лапочка, побачите))

Макар

Юля

Нік (до апгрейду, але ж волосся відростає))

І на останок анонс))

- Гуцулко-о-о Ксе-е-еню-у-у, я тобі на трембі-і-іті-і-і… - завиваю з порогу та підпливаю до стійки адміністрації. – Привіт.

- Е-е… Краще не співай. Привіт, - Оксана кривить свій кирпатий ніс, не відриваючи погляду від монітора.

- У тебе там щось краще, ніж моє сопрано? – навалююся на стійку та собі зазираю в монітор.

- Якби ж то. Тепер не знаю, кому пхати Юлькиних клієнток. Вередливі стерви ще й не хочуть до інших майстрів після неї. Свиню ти нам підсунув, Ніку. Це вона тебе так? – киває на мою нову зачіску, відірвавши погляд від екрану.

- Ні, Ед, - відмахуюся. Я вже й звик до того, на що він виправив катастрофу. Тепер спати можна довше майже на годину. Похлюпався під душем, обтерся рушником, чеснув гребінцем – і все одно красунчик. – Я тут якраз на рахунок Юльки. Дай мені її номер телефону та адресу.

- Невже збираєшся повернути? – звискує, плескаючи в долоні.

- Можливо.

- Але завтра має прийти дівчинка стажуватися на її місце. Тому краще зайди до Ірми, - швидко сторчить на папірці телефон і адресу. – Вона якраз тут, – вимовляє простягаючи клаптик паперу.

Перехоплюю його, віддаючи честь, та крокую до кабінету Ірми.

- Тук-тук, - зазираю, не дочекавшись запрошення. – Можна?

- Мій улюблений племінник! – підіймається та розкриває руки. Обійматися вона любить. Добре, що хоч покинула звичку скубати за щічки.

- Я твій єдиний племінник, - цілую тітку в щоку. – Чудово виглядаєш.

- Авжеж. У мене тепер багато сексу. Закрутила роман з начальником пожежної безпеки.

- Я не хочу знати подробиць.

- Ну-у-у… Між нами тільки десять років різниці. І ти – не єдиний мій племінник. Ще ж Ярчик є.

- По крові – єдиний. І… Я знову хочу звернутися з проханням. Не бери нікого на місце Юльки. Поклич її назад. Але після мого дзвінка.

- Хм… Що за ігри?

- Якось розповім. І мамі ні слова.

Перекидаюся ще декількома словами з тіткою та виходжу на вулицю, набираючи номер гримучої змії. Тілом розбігається нетерпіння в очікуванні нової порції ексклюзивної отрути.

- Алло?

Мирної ночі та вдалого початку тижня!)