Щоденник автора | Страх чистого аркуша
Щоденник автора ― рубрика, в якій я хочу ділитися
цікавими чи не дуже митями з процесу письма.
Так би мовити, на пам'ять нащадкам.
Сьогоднішня тема запису:
страх чистого аркуша
Мабуть, кожен автор коли-небудь мав таку проблему: боязнь писати перше слово. І тут вже немає жоднісінького значення: чи в тебе за спиною 600 000 знаків, чи ти тільки ступаєш на письменницьку ниву.
Страх приступати до письма переслідував мене завжди. А зараз, коли це геть недоречно, він сковує мене як ніколи раніше.
Мені потрібно дописати історію.
Вона варта завершення.
Читачі повинні дізнатися, чи відбудеться
довгожданний поцілунок
між Діаною та Майком врешті-решт!
Боротися з чистим аркушем мені завжди допомогала музика в навушниках, аромасвічка та каблучка з полімерної глини. Але цього замало. Відтепер я старатимуся кожен вечір присвячувати письму.
Геть страх чистого аркуша!
✨️✨️✨️
Тим часом 18-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" мовчки хихикає, бо він ніякий не чистий: вже містить 24 000 знаків. Але писати ще багато. Хехе...) Успіхів мені ♥
Як завше, спойлерик:
Накинувши на себе подобу посмішки, Діана вичавила:
― Зараз і перевіримо, що ти тут нахімічив. ― А відтак демонстративно відправила до рота срібну ложку з супом, причім встигнувши помітити, як Майк затримав на ній свій погляд: либонь, йому все-таки цікава її думка. Та так і застигла, вражено заплющившись. На смак суп перевершив всі її сподівання: ніжний, пряний, так і танув у роті.
― Очманіти! Це найсмачніший суп, який я колись їла! ― розсипалася в компліментах вона, нарешті повернувши собі здатність говорити. ― Дійсно сам приготував?
― А хто ж іще? ― пирхнув Майк, однак його обличчя на мить проясніло, зблиснувши ледь помітними ямками.
― Якщо готуватимеш так мені кожного ранку, ― Діана тицьнула на нього ложкою, лукаво зажмурившись, ― остаточно розбалуєш.
― Звучить як погроза, ― глухо захихотів Майк. Одначе, немов опам’ятавшись, миттю накинув на себе безпристрасність і взявся вправно орудувати ложкою.
Раптом що, вони їдять грибний супчик =))) ШІ сьогодні мене зовсім не радує. Видає не те, що хочу...
✨️✨️✨️
✨️✨️✨️
✨️✨️✨️
Страх чистого аркуша ― як ви з ним боретеся?
Дякую, що все ще чекаєте оновлення
♥♥♥
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПеред набором перших літер набираю побільше повітря в легені, адже розумію, що писати дофіга. І тут головне правильно створити перше речення.
А далі просто писати і писати...
Дмитро Євтушенко, Хехе)) матиму на увазі))
Перед якимись важливими моментами вмикаю музику, яка підходить за настроєм та поринаю в свій маленький вигаданий світ. Дуже гарні ілюстрації❤ Натхнення тобі, аби книга йшла легко та приємно;)
Віка Лукашук, Дякую❤️❤️❤️ Музика дійсно важлива...))
Навзаєм(〃^ー^〃)
Милі такі візуали:))) Я вже нарешті почала читати "Пори року", мені подобається:))) Аню, круто пишеш:) А щодо страху, то саме розпочинати я не боюся і, як правило, перші сторінки добре йдуть. Мій страх - це кульмінація, бо десь на середині історії, я просто здуваюся:))))І боюся щось десь забути, або нелогічно викрутити сюжет:((
Катерина Федоровська, Оооо))) Дякую❤️ Коментуй десь там, не бійся) я спойлерів не боюсь)))
От і я на самому цікавому збавила обороти... Чудово тебе розумію...)) Боюсь, щоб фіналочка не викликала фейспалм у читачів)))
Ой так, на цей поцілунок ми всі чекаємо теж довгенько, а герої все розбігаються та розбігаються, створюють барикади між собою))) Ще цей Майк, який вічно починає своє "Я поганець, тобі краще не мати справи зі мною", а сам приховує добрячка за цим всім. Страх перед чистим аркушем мені добре відомий теж, але він в мене паскудний тоже. Є такі книжки, де сідаєш і одразу пишеш, все розумієш та легко відштовхуватися від подій, тому там і не застрягаєш. А от, коли нове щось пишеш, особливо теми про сучасність, то все, там важко розпочати саме. Я так радію завжди завершенню розділа, проте, найважче потім змусити себе далі писати. Зате проблема зі співавтором нарешті вирішилася в мене. Все, його морально знищила купа роботи і тепер всі права перейшли до мене, але я впишу колегу, бо дві ідеї були озвучені плюс дві сторіночки я оком все ж таки встиг побачити, перед тим, як натхнення назавжди полишило колегу. Перед написанням теж слухаю музику та проглядаю ще план, щоб пам'ятати про дрібні деталі, важливі для сюжету.
Максиміліан Степовий, ООО =)))) Рада, що зі співавтором ви все повирішували)) Аж цікаво, хто ховається за його маскою))) Чекатиму на публікацію =)))
Майк у своєму репертуарі, що ж тут вже зробиш)
Я теж часом боюся почати, бо не знаю а що далі....а куди рухатися, а ідей на 2-3 глави....і тому подібне. Але головне почати:))
Інна Турянська, І на автора теж))
Взагалі немає страху чистого аркуша. Розпочати нову історію - легко))) Але потім змусити себе її дописати - ото тяжка проблема! І не від того, що не знаєш, як описати, а від того, що шукаєш мільйони справ, аби не писати. Та все ж сідаєш і пишеш, без усіляких ритуалів. Хіба на домашніх нагавкати, щоб сиділи тихо, як миші)))
Тетяна Овчіннікова, Нічний жор ;)
Які чудові ілюстрації та уривок!! Дуже чекаю на цей поцілунок!!!)
Eva Lukyanova, Дякую...) Дуже переживаю за цю сцену в столовці) Бо відчуття, ніби вони все жруть і жруть...))
Я теж чекаю на той поцілунок) хехе..)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати