Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Де ваші рч і як з цим боротися?
Бачу, що ця тема знову стала актуальна (мені здається, чи вона завжди загострюється навесні?), тож тьотя все-таки зібралася на написання другої частини посібника. Отже, Як користуватись Букнетом-2 (посібник для автора-початківця, продовження) ✅
Набір на березневий марафон "Book-Connect"
За ці кілька місяців проведення різножанрового марафону взаємного читання особисто для мене "Book-Connect" став уже якоюсь ламповою читацькою традицією Букнет, яка об'єднує талановитих авторів різних жанрів, створює
Рецензія: Коли свобода дорожча за кохання?
Ця рецензія написана крізь призму мого особистого сприйняття. Її мета — надати автору сторонню думку про твір. Книга «Тернові пута або Приручити ангела» Чарівної Мрії — це не просто фентезійна історія
Скоро фінал
Всім привіт! В п'ятницю я викладу епілог і "Мій фіктивний рятівник" буде завершено. Хто ще не читав цю історію? Заходьте! Батько Марти хоче перекрити нею свої борги перед старим бандюком. Вона підходить до
Від помсти до весілля "Дикий небезпчений хижак"
Привіт, мої любі! ❤️ Сьогодні у нас особливий день дарку-роману «Дикий небезпечний хижак». Поки одні будують плани помсти, інші будують нове життя. Ми з вами стали свідками двох кардинально протилежних подій. Давайте
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше