Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Моя співуча історія та флешмоб Мелодія кохання
Сьогодні в мене особливий день! Моя нова історія «Один ритм на двох» вже опублікована, і вона стартує в межах неймовірного книжкового флешмобу «Мелодія кохання», який створили прекрасні авторки Крісті Ко
Зустрічайте новинку на конкурс! «тамін і Валерія»
Дорогі читачі та автори! ♥️ Мене довго не було на Букнеті: я не вела блог і не викладала нові історії... Але все це тому, що я збирала сили та натхнення! Я щойно повернулася з неймовірної, колоритної Одеси — оновлена,
Як же Макар дізнався, де Ксенія? ヅ
Нічого не прогнозувало раптового завершення шоу, як неочікувана поява Макара ヅ Він рішуче... виніс Ксенію з клубу, не давши додивитися виступ хлопців. Тим більше взяти в ньому участь (який негідник!) ☺️ Як же він
За воротами
Сьогодні о 18:00 виходить Глава 18 книги "Хоругва Землі" Ворота залишилися позаду. Попереду — земля, яка давно перестала бути звичною. Місце, де минуле все ще нагадує про себе, а кожен новий крок змушує уважніше
Деякі речі не варто будити... але доведеться.
Ми шукали прихистку, а знайшли інструменти для кінця світу. Старейшини були обачнішими, ніж ми думали. Коли твоя нова фортеця — це не просто стіни, а спадщина тих, хто був до тебе, ти стаєш заручником їхніх таємниць. У
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше