Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
вітання❤️
Усім привіт! ❤️ Мене звати Нінель. Я новенька на Букнет і дуже рада бути частиною цієї спільноти. Люблю історії з сильними емоціями, напругою та героями, які надовго залишаються в пам’яті. Саме таку книгу зараз і пишу) Буду
Перша передплата.
Всім привіт! Книга Ти лише моя від сьогодні в передплаті. Дякую всім за пітримку та привітання! ❤️❤️❤️ Фрагмент 37 розділу: Тишу мого кабінету перервав звук селектора. — Добрий ранок. Яно Петрівно,
Між попелом та істиною: розкол у загоні
​Після останньої події в арсеналі впевненість змінилася підозрою, а довіра — холодною відстороненістю. Каліда стоїть у центрі шторму, де кожен крок її найближчих захисників наближає момент істини. ​Що насправді ховається
40 книг на Букнет! Повний гід:)
Вітаю, любі читачки і читачі! Знаєте, що я лише цими днями зрозуміла? Що стала авторкою чотирьох десятків книг! Зараз на Букнеті рівно 40 моїх книг. 40 історій, які я написала сама від першого до останнього рядка, без ШІ,
Спокуслива магія тіней ☽◍☾︎
Прийшов вечір, а з ним і магія тіней ʕ⁠ ⁠ꈍ⁠ᴥ⁠ꈍ⁠ʔ ✧˖°. ⋆ Зазирніть у цю темряву разом з новим розділом «Їх розлучила Смерть». Це той випадок, коли аудіоформат у виконанні майстрині оповіді Ірини
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше