Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Жарти про трактористів писати тут ➡️
300 підписників! \(⭐ω⭐)/ Кажуть, що цифри не мають значення (хоча кому я тут брешу? ☺️), але сьогодні я дивлюсь на позначку 300 і не можу стримати сліз радості. Дякую, що заходите на вогник у мої похмурі
Давайте просто здамося росіянам
Давайте просто здамося росіянам. Саме це я чую в кожному "я не політична людина" але я розмовляю, пишу і думаю російською, маю на це право. І буду "прєвозносіть на публіку російскоє творчєство, потому что могу
Нас 300! Подарунок і буктрейлер (спойлер) ♥️
От і я маю таке чудове число підписників! ♥️♥️♥️ Нас цілих 300! ☺️ Неймовірно вдячна кожному за дружбу, за читання, вподобайки, за ваші відгуки! ♥️♥️♥️ І маю для вас подарунок: промокод до
Тривожний лист...
Шарлотта отримала повідомлення від Хіля, але його вміст привносить неспокій в її душу... ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ УРИВОК (додайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити оновлення) “Перед своєю втечею з їдальні вона
"Спряжіння". Рецензія
«Спряжіння. Втрати та здобутки» https://booknet.ua/book/spryazhnnya-vtrati-ta-zdobutki-b446367 - перша частина пригодницького роману Вадима Сухобруса. Це історія про попаданця з нашого часу в альтернативну реальність 17-18 століття. Події
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше