Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Святкуємо разом!
Вітаю, любі читачі і читачки! 25 листопада — моя 5-та річниця на Букнет! ❤️ Я вирішила відсвяткувати її тижнем приємних сюрпризів і цікавинок! У програмі — знижки, дописи у блогах, відповіді на запитання
Подробиці про новинку "В безпеці його дотиків" ❤️
Вітаю, мої прекрасні вогняні читачки! Ви бачили, що стартувала книга "В безпеці його дотиків". Мені приємно спостерігати, як ви зраділи, що книга знову зʼявилась на сайті. Так, це перезапуск. Чому? Це оновлена історія
Як в наше життя приходять зміни? + Візуал
Чи можете ви згадати ту мить, коли ваше життя змінилося докорінно? А подію, яка розділила ваше життя на ДО та ПІСЛЯ? А чи всі зміни можливо відстежити та помітити? Вони повільно крок за кроком змінюють звичний стан речей
Перша знижка на боса
Вітаю, мої любі дівчатка. Сьогодні діє перша знижка 20% на книгу "Мій недолугий бос". Спочатку я хотіла зробити знижку на свій день народження, який буде за декілька днів, а потім вирішила навіщо чекати якогось свята,
Привіт, шановні читачі!
Мене звати Радомир Український, і сьогодні я хочу поділитися з вами радісною новиною — моя перша книга "Тіні Лендорну" вже доступна на Букнеті! Це захоплююча історія про темне фентезі, магічні артефакти та складний
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше