Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Тайм аут(
Привіт, мої любі містхейвенці♡ ​Не секрет, що я маю ОКР, і цей нелегкий досвід вкладаю в Айві (правда, у мене інша тема цього розладу). ​Останній час для мене виявився непростим. Осіннє загострення, підбір пігулок і все
Типурецензія "По той бік сновидінь"
ТипуРецензія: «По той бік сновидінь», або Як я спочатку прочитала третю книгу, а потім пішла розбиратися, що за хрінь тут коїться Сьогодні на порядку денному «По той бік сновидінь» Елевонди Евермонт-Еливедо,
Проміжний підсумок марафону «прочитай мене 3» ❤️
Ну що, час трохи підбити проміжні підсумки нашого третього марафону. На цей момент у нас у списку 25 книг, і більшість уже отримали хоча б один відгук. Частина книг уже повністю закрита — тобто має всі передбачені марафоном
☕❤️ Завершення Флешмобу «осІння Пристрасть» ❤️☕
Мої любі дівчата, дорогі авторки! ❤️ Ось і добіг кінця наш затишний осінній флешмоб «Осіння пристрасть». ❤️ Хочу від усього серця подякувати кожній із вас, хто долучився до нього, хто знайшов час, поділився своєю
Відгук за марафоном Прочитай мене 3
За марафоном «Прочитай мене-3» від Елани Чунту Книга Драксарія : Серце Безодні Автор Ксенія Терещенко Я не була знайома з цим циклом і почала читати одразу з другої книги, але мені дійсно пощастило зануритися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше