Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
"Вартові підземелля" розділ 24
Нью знаходить Зерда на берегу моря. З неабияким подивом. вона бачить поруч із Вартовим незнайому дівчину, яка обіймає його. З'явившись на вході в печеру, велика кішка миттєво оцінила диспозицію. На камені сидів Зерд
Візуалізація до серії "(не) ідеальні"
(не) ідеальний чоловік - БЕЗКОШТОВНО Історія про Катерину та Романа Роматнична історія про студентку та викладача ВНЗ https://booknet.ua/book/ne-dealnii-cholovk-b413339 Поцілунок був пристрасним, здавалося, що обидва ми втратили голови
- Я нагадаю чия ти власність...
Ох, ти ж... Які класні знижки! Одержимість Суворого - Я нагадаю чия ти власність, - його голос б'є по натягнутих нервах, тремтіти від страху змушує. - Не підходь, - голос зрадницьки хрипить. - Ти моя. Користуватимуся тобою
Якби Руслан вів інсту
Руслан — другорядний персонаж в "Порах року. Зникнення Зими". Вперше ми з ним познайомилися в 5-му розділі, потім він надовго зник і несподівано вигулькнув аж наприкінці книги. (У відредагованій версії
Піратство...
Ніколи такого не було, і ось знову. Знайшов свою книгу "Без втрат не вийти" на лівому ресурсі. На Букнеті вона безкоштовна. Ось тепер думаю, обурюватися тим, що хтось так робить, чи радіти, що книгу оцінили, раз
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше