Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
♥чорні Первоцвіти♥ціна свободи — один підпис!
Мої любі читачі! Сьогодні особливий день у житті дарк-роману «Забуті під сонцем». Я підготувала для вас візуальну історію, яка допоможе ще глибше зануритися в атмосферу Ер-Ріяда, де кожна помилка може стати фатальною. Про
А я пробачила тебе....
Всім привіт ✍️ ☘️ (⁠◠⁠‿⁠・⁠)⁠—❤️☀️ Одного весняного вечора, а саме 29 березня завітав до мого блогу https://booknet.ua/blogs/post/426840 пан Дима Чирков - молодий автор,який так само як і я пише вірші і власне відповів
Експонати, які занадто схожі на ваших сусідів ☢️
Вітаю, шановне товариство! Перший номер нашого «Шоу» вже стартував, а це означає, що завісу піднято. Попереду на вас чекають захопливі й до болю знайомі картини людської ницості. Хочете зазирнути за лаштунки наступних
Спойлер! Щоб не розслаблялися...
— Дякую, Стефе. Він навіть не усвідомлює, що змушує мене усміхатися кожен раз, коли я чую саме таку версію свого імені. — Нема за що. Ти потрібен мені в нормальному стані. Інакше не зможеш насолоджуватись, — я зробив
Чорні Первоцвіти
Чорні Первоцвіти "Чорні первоцвіти" від Ольхи Елдер — збірка, де оселилася моя нова історія. Участь у цьому проекті стала для мене можливістю вийти за межі та зазирнути в естетику темряви. Це буде відверто,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше