Новинка ❤️

Привіт мої любі.

Ловіть новинку, гаряча як вітер, що приніс нам піски з Сахари. 

Солодка кара 

 - Курка неотесана. Якого хріна, ти виперлась на дорогу ? - Почав кричати на мене, фокусуюсь на його обличчі. Перше що впадає в очі, це його шрам, невеликий, що тягнеться від лівої брови, проходить через повіку, закінчується трішки вище щоки. А вже потім я бачу його карі очі, а коли на них потрапляє сонячне світло вони стають бурштинові, гарні такі, аж страшно які вони гарні. На щоках красується невелика щетина, яка додавала йому певного шарму та ще більшої брутальності. Його ніздрі розбухають, як тільки він починає кричати. Струшую головою, щоб перестати витріщатись й зрозуміти що він там кричить. - Блять, де тільки ви беретеся ? Тупі ідіотки. 

  - Прошу вибачення... я поспішала... - рвано дихаю, хотіла пояснити причину, але хто ж мене слухав. 

 - Та якби я не загальмував, тебе вже в живих не було. Голову вмикай, коли виходиш з дому. Дурепа малолітня. 

 - Якщо ви не знали, то по цій дорозі можна їздити лише шістдесят кілометрів на годину. Це я так, для загального розвитку. - Випалюю я, дивлячись йому в очі, вдаю з себе безстрашну, бо здається його не хвилює що перед ним стоїть налякана дівчина, слів він не добирає. 

 - Ти... - шипить підходить ближче до мене, демонструючи всю свою злість, та жовна які бігають по колу, - перш ніж переходити дорогу, дивись по сторонах. Бо задавлять як клопа. 

 - Ну так, всьому вині пішоходи... - Саркастично видаю знаю, що неправа, але все одно сперечаюсь. - А не ті, що купили собі права десь в підземці. - Пирхаю задираючи голову. 

 - Блять, це ж ти виперлась на дорогу... 

 - Знаєте, мені вже час. Я не маю ні бажання, ані часу сперечатися з твердолобим... качком.. - нарешті мої ноги відриваються від землі, крокую до алеї викручуючи задом. Хоча сама не розумію нафіга. 

 - Стерво. - Кричить мені в слід. Не знаю чи він дивився, але я все одно підіймаю руку й показую йому середній палець. - Якого хріна я взагалі зупинився ? Потрібно було розчавити як блоху. - Я все ще чую його. А потім цей мужлан сідає в машину, гучно гримає дверима та їде. 

 - Ідіот. - Пирхаю я.

Перше знайомство вже відбулось, тому біжіть читати. 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

♥︎

Інші блоги
Дякую)
Вітаю, шановне творче товариство! І все-таки я вирішила відсвяткувати офіційно свою сотню. Одразу поясню, чому “все-таки”. Не секрет, що кількість підписників не означає, що усі вони вами страх аж як цікавляться. У кожного
Знижка 20% на "Назви мене коханою"
❤️ Сьогодні є чудова нагода познайомитися з книгою «Назви мене коханою»! А що, як одного дня тобі доведеться вийти заміж за чоловіка, який не кохає тебе? Для нього цей шлюб — лише вигідна угода. Для тебе —
❤️ У мене для вас чудова новина!
Привітики, мої мандрівнички! ✨ Сьогодні хочу поділитися з вами новиною, яка для мене особлива. «Містичні історії» завершені! ☺️ Так-так, ця збірка нарешті дійшла до свого завершення. І якщо чесно, мені навіть
Один, два, три...
Ще трішки ...і ми полетимо у Китай. І почнеться наша історія з ...кота. Котам в принципі перельоти так собі даються. Тому я вирішила: нехай сам розповідає про свої пригоди та переживання. Негоже позбавляти такого філософа
Одеса 1828
Одеса, 1828 рік. Порто-франко, війна з Османською імперією, купці, чиновники, контрабандисти й місто, де люди зникають легше, ніж папери про них. Максим Тютюник добре знає Одесу по обидва боки митної межі. Торгівля, контрабанда,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше