Вітаю всіх!

Тут після свіженької глави ВБИВЦІ ІЛЮЗІЙ з'явились питання щодо щирості Ґілланора. Не знаю, не знаю)) По суті, в тому шматку розмови, що почула Ніель, не звучало її ім'я, чи ще хоч щось, що мало б до неї якийсь стосунок)) Все лиш на рівні її відчуттів, інтуїції. Але, чи не дмухає вона на холодну воду? Таке теж може бути. Читаємо й все дізнаємось згодом))

А ще сова цікавить. Скажу тільки, що це не простий птах. Дуже не простий і, до того, що відбувається, точно має відношення. Яке? Теж скоро дізнаємось)) 

Маленький спойлер:

Мерзлякувато обхопивши себе руками, Ніель впала на пісок й втупилась у світлову доріжку, котрою збігало хвилями нічне світило Рунеля. Море вже не просто не лякало – хотілось, щоб воно поглинуло її. Швидко й безболісно. Без жодних відчуттів. Просто зникнути.

Гадала, що в цьому світі зможе знайти своє щастя? Схоже, зла доля не відпустить її й у найщасливішому зі світів, якщо такий взагалі існує. Навіть там їй дістанеться хтось, кому вона буде цікавою не сама по собі, а лиш через свої здібності. Все, що їй дісталось – кілька крихт уявного щастя.

Шурхіт піску за спиною видав кроки, але вона навіть не поворухнулась на них: ні тоді, коли опустившись позад неї, її обійняли й притягнули до грудей, ні, коли гаряче дихання обдало її вухо.

– Знов щось наснилось? – Ґілланор злегка куснув її за мочку.

– Скоріше, почулось, – злим тоном кинула Ніель, не бажаючи навіть критись.

– Ууу, – абсолютно спокійно протягнув чоловік, ковзнувши при цьому язиком вздовж її шиї й куснувши за плече. – І що ж ти таке почула, що так розізлилась? – збагнув він, що дехто щось підслухав.

І хочу нагадати, що сьогодні діють знижки в багатьох авторів:

Юлія Міхаліна П'ЯТИЙ ІЗ ЙОГО ГРІХІВ - дахозносний детектив з океаном емоцій!

Юлія Богута ВІДЬМИНА СЛУЖБА КОЛ-ЦЕНТРУ - весела історія про нелегкі будні робітників магічного кол-центру

Кристина Асецька ТАЄМНИЦЯ КОРОЛЕВИ - фентезі-історія про захопливі інтриги, до котрих потрапила героїня.

Приємного всім читання й мирного неба!