Запрошую до пристрасної історії від Влади Холод - роману "Таємний зв'язок"! 

Це емоційна історія про молоду жінку, яка не дуже щаслива у шлюбі. Одного разу на вечірці чоловік знайомить її зі своїм діловим партнером, у якому вона впізнає людину зі свого минулого... Далі буде щось неймовірне...

Сьогодні книга надійшла в передплату! Купуйте прямо зараз за зниженою ціною! 

Анотація до книги "Таємний звʼязок"

— О, я Марині теж подарував те, що вона хотіла, — Філ несподівано обійняв мене за талію. 
— Дайсон, — з гордістю додав Філ, коли побачив, що я відводжу погляд і мовчу: те, що на його думку було подарунком мрії, насправді було потрібно йому ж, щоб я виглядала «ідеально», а не мені, тому авжеж той подарунок мене не вразив. — Штука для волосся, щоб воно було ідеально пряме. 
— Якісь жінки весь час накручують своє пряме волосся, а інші навпаки випрямляють, — він усміхнувся. — Вічно їм все не так.
— Та ну, брате, вони то все для нас роблять, — Філ поплескав друга по плечу. 
Коли ці двоє почали говорити між собою, я нарешті знов насмілилась підняти погляд. Кір здавався мені знайомим, я намагалась пригадати, де ж його бачила, аж раптом в голову прийшла правильна думка і пазл одразу склався…

ОБКЛАДИНКА

ЦИТАТА:

В машині пахло цитрусами і травами. Черговий дорогий аромат "Culti" під стать його дорогому авто і посаді, у Філа завжди все було йому під стать. Він був з тих людей, хто всьому знає ціну, і людям теж. 

Я теж щось типу бренду "Culti", тільки серед жінок, теж "під стать".

Колись він сказав, що йому б хотілось побачити мене блондинкою, і я стала. Потім йому стало цікаво, як мені буде з довгим волоссям, і я зробила нарощування… Далі я дізналась, що у йього колишньої коханки були надуті губи і вже сама захотіла собі такі, щоб він тільки більше ніколи не зраджував…

— Майже приїхали, — голос Філа, який несподівано перервав тишу, змусив мене здригнутися. — Зараз завезу тебе і відʼїду до міста на пару годин. 

— Але це твої друзі, а не мої, — сказала я дещо розгублено. — Я ж їх зовсім не знаю…

Я не любила нові компанії, тим паче ті, в які мене привозив чоловік. Ні, на людях я завжди була досить компанійською, я мала дві вищих освіти, великий викладацький досвід зі студентських років і вміла підтримати майже будь-яку бесіду. Але реально була собою тільки тоді, коли малювала. Тільки тоді я почувалась абсолютно вільною, а не пташкою в клітці. 

— Ну, якраз заведеш друзів і собі, — врешті-решт відповів Філ. — Не весь час же сидіти в майстерні і малювати. Ти навіть нікому не показуєш ті картини. 

Я прикусила губу. Згадала, що було коли я показувала йому щось. Певно, те, чого люди найбільше бояться це не ненависть чи якісь негативні почуття… Найгірше, що можна побачити в очах коханої людини і відчути на собі — це байдужість...