Чи справді за кордоном трава зеленіша?

Вітаю моїх любих читачів!

Щойно закінчила написання книги "Де трава зеленіша" про життя однієї з українських переселенок за кордоном і відповіла на запитання, "Чи дійсно за парканом трава зеленіша?"

Взагалі, знаю, що багато хто романтизує життя за кордоном, але багато хто, стикнувшись з реальністю, змінює свою думку і повертається в Україну, навіть під час війни.

Ми живемо за кордоном вже сьомий рік і наш шлях був трішки іншим, свідомішим, тому ми були готові до фізичних та моральних труднощів, які нас тут чекали. А ось моя мама, поживши з нами менше року, не змогла призвичаїтись і повернулася на Батьківщину. 

А як ви вважаєте - чи варто зараз їхати кудись світ за очі, чи своя земля все ж лікує?

Пишіть у коментарях, хочеться почути вашу думку. 

А ще можете ознайомитися з моїм твором, "Де трава зеленіша".

Де трава зеленіша

Просто тисніть на обкладинку чи на назву книги! Приємного прочитання і побачимося у коментарях!!

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна Гищак
12.04.2024, 10:04:45

Дочка прожила пів року в Торонто і повернулася. Вона ще до війни мріяли пожити саме в Канаді, тому їхала не як біженка. Хоча і кажуть, що молодь скоріше адаптується, але вона приїхала зі словами: "Я задоволена, що зробила це до 25 років". Інший менталітет, більша ніж у нас бюрократія. 1300 доларів США її фрілансерського місячного прибутку там - мінімальна зарплата. На робочі спеціальності влаштувалися не складно, на престижні - майже неможливо.

Ньюбі Райтер
12.04.2024, 10:19:20

Тетяна Гищак, Так, що ще раз підтверджує принцип: "Добре там, де нас немає".. дякую за відгук!

avatar
Ірина Скрипник
12.04.2024, 09:21:36

Особисто я вирішила залишитися. Я все ще перебуваю в Україні і не хочу нікуди їхати. Так, важко, а кому зараз легко?

Ньюбі Райтер
12.04.2024, 10:18:15

Ірина Скрипник, Ваша правда! Дякую за відгук!

avatar
Анітка Санніфео
12.04.2024, 08:57:30

За майже 2 роки за кордоном так й не змогли звикнути та влаштуватися. Все геть інше. Труднощі з роботою, дорога оренда, та й загалом багато проблем та повне моральне виснаження.
Теж плануємо повертатися, не зважаючи на війну. Вдома краще.

Ньюбі Райтер
12.04.2024, 09:03:58

Анітка Санніфео, Чудово Вас розумію! Взагалі багато що залежить від країни, в яку переїжджають. Але всі перечислені проблеми дійсно існують і не всі можуть з ними впоратися. Успіхів Вам та гарного дня!

avatar
Віка Лукашук
12.04.2024, 08:57:59

Навіть не можу щось казати, бо увесь час жила лише в Батьківщині. Під час початку війни родина хотіла виїхати за кордон, але ми просто не змогли цього зробити... Україна- наш дім. На мою думку, чи то за кордоном, чи в рідній землі ми можемо бути разом з нашою ненькою. Хоча б книгами, хоча б думками. Чи змогла б я поїхати кудись? Може, так, але не назавжди... Просто Україна - часточка мене, тому навряд чи змогла б поїхати в інше місце на все життя... Хочу побажати, аби ви теж змогли повернутися в Україну та знов почути історії від бабусі. Нехай сонечко дарує радість на кожен день, а дощ приноситиме лише щасливі спогади;). Усього вам найкращого! Все буде добре(⁠◕⁠ᴗ⁠◕⁠✿⁠)

Ньюбі Райтер
12.04.2024, 09:02:06

Віка Лукашук, Дякую за такі приємні побажання! Вам також приємного дня, мирного неба над головою і всім нам швидшої перемоги!!

Інші блоги
Я, коротше, як зазвичай
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
Це буде наш секрет...
Всім привіт! Маю для Вас сьогодні знижку. Я під забороною - Заблукала, Принцеса? - Голос нареченого сестри звучить з глузуванням, а я червонію до кінчиків вух і намагаюся натягнути назад свій светр. Як я могла переплутати
Третя частина серії "Зона відчуження."
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Він ніколи не відпустить мене...
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Початок публікації "Треуран. Тіні над пісками."
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше