В очах Неса спалахнуло нарешті розуміння, того що я хотіла донести. Його крила полу розгорнулись, а підсвітка зблідла.

– Ой, дійшло...пробач…моя пані, я тут винен! І заслуговую покарання за це, – сказав Нес.

– Ото ж, у мисливців за те що хтось вкрав їх право на здобич. Зневажив таким чином їх гідність: як мінімум пику б’ють, а максимум оголошують вендету, – повідомила я, граючись лезом ножа з його звабними вустами.

 Я підняла очі на його крила, що знов зворушливо затремтіли і змінили колір підсвічення на рожевий. Лезо ножа в моїй руці ковзнуло униз по пульсуючий магістралі на шиї, де проходило охолодження. Техноїд покірно відхилив голову, підставляючи шию під ніж, наче очикуючи вирок.

 Нес вчепився нервово в підлокітники, залишаючи борозди від кігтів, бо його руки почали трансформуватися в механічні.

_________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827