Вітаю! Запитання до колег! Як ви боретеся з тим, що герої починають жити своїм життям і повністю міняють твій продуманий, гарний))) сюжет!
Особисто я ніяк не можу на них вплинути і доводиться все переписувати, і потім знову і знову. І виникає таке питання, нащо я взагалі пишу ті детальні сценарії?!
От до прикладу, серію Дампір я писала без жодного сценарію і підготовки. Просто зранку вирішила написати книгу про вампірів, а вже ввечері сіла, написала і закинула перший розділ. Хоча в голові була тільки перша сцена і все....Тепер думаю, яке я відчайдушне було. Аж страшно стає. Хоча, по суті нічого не змінилося. Вони продовжують самі керувати своїм життям!
Поділіться досвідом, як у вас цей процес відбувається?))))
А як така інформація для читачів? Роман, який ви читаєте, ще хто - зна чим закінчиться))))
Хто ще не читає новинку про Драгомиру? Ласкаво прошу)))
Пф... План, який план?))) Не чув про таке)))
Я коли сідаю писати, майже ніколи не знаю фіналу) Більш того, я навіть не знаю хто буде головним злодієм))) Просто є кілька героїв і цікава ідея... І понеслося)))
Нора Нойс, Я теж це роблю))) Але частіше вже під час редагування всього тексту ':-)
Бо не знаю, що може бути важливим потім))
Для мене головне записати імена та прізвища героїв, а то забуду ':-)
ой, план, замальовки і нудна теорія :'). Не люблю). Першу книгу писала без будь-якого чіткого плану, все поставало в процесі написання). Міняла любовні лінії і навіть на середині вводила нових персонажів, під яких потрібно було сюжет переробляти. А наступні частини циклу я уже дивилася у своїй фантазії, як фільм перед сном. Тому наступні книги вже писала із більш-менш продуманим подальшим сюжетом). Звичайно, не всім, але приблизна замальовка була)
Нора Нойс, Аххаххахахх, ваша правда). Можливо, хтось таки послухає сценарій у голові і буде грати за ним). А у нас і відповіді вже напам'ять завчені)))))) аххаххахахх
В мене взагалі на початку немає ніякого плану. Все починається з однієї сцени з головними героями. Одного разу мені така сцена навіть наснилася. А потім вже текст обростає героями і подіями. На якомусь етапі у мене з'являється розуміння чим це все закінчиться, і тоді я пишу фінал)) і намічаю приблизний план. Кожного разу у мене були зміни у цьому плані, коли герої вирішили звернути не туди, але фінал все ж лишався незмінним) Знаю, що заплутано і нелогічно, але якось так.
Надія Філіпська, Я прекрасно розумію. В мене так само. І початок снився до книжки...
Просто знаю, що автори складають план, і все в них добре. Йде по плану.
Не треба, Роберте, не треба. Я боюсь, що пошкодую про скоєне чи не вперше в житті. Вона шепотіла коротке “так”, що змушувало моє серце битися швидше. Аліса сиділа в моїй, бляха, футболці, в моїй кімнаті, на моєму ліжку,
Доброго часу доби, шановне панство. Поки спека тримає нас в полоні, а ми всі демонструємо чудеса витривалості, я завершила Ілюзію. Книга успішно пройшла модерацію, тому той, хто любить ковтати книги одним махом – гайда
Мої любі читачі ❤️
У мене для вас важлива новина…
Через технічні моменти з акаунтом мені довелося створити нову авторську сторінку. Зізнаюся чесно — починати все спочатку дуже непросто. За цим профілем залишилися
Кажуть, сни — це просто гра нашої уяви. Але що, як наш мозок у такий спосіб намагається попередити нас про небезпеку, яка вже стоїть за спиною? Ярсолава щойно прокинулася в абсолютному шоці. Її серце калатає, а на лобі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Хто ще не читає новинку про Драгомиру? Ласкаво прошу)))
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПф... План, який план?))) Не чув про таке)))
Я коли сідаю писати, майже ніколи не знаю фіналу) Більш того, я навіть не знаю хто буде головним злодієм))) Просто є кілька героїв і цікава ідея... І понеслося)))
Нора Нойс, Я теж це роблю))) Але частіше вже під час редагування всього тексту ':-)
Бо не знаю, що може бути важливим потім))
Для мене головне записати імена та прізвища героїв, а то забуду ':-)
ой, план, замальовки і нудна теорія :'). Не люблю). Першу книгу писала без будь-якого чіткого плану, все поставало в процесі написання). Міняла любовні лінії і навіть на середині вводила нових персонажів, під яких потрібно було сюжет переробляти. А наступні частини циклу я уже дивилася у своїй фантазії, як фільм перед сном. Тому наступні книги вже писала із більш-менш продуманим подальшим сюжетом). Звичайно, не всім, але приблизна замальовка була)
Нора Нойс, Аххаххахахх, ваша правда). Можливо, хтось таки послухає сценарій у голові і буде грати за ним). А у нас і відповіді вже напам'ять завчені)))))) аххаххахахх
В мене часто й густо герої не просто сюжет міняють, а ще й свої ролі в ньому)))
Нора Нойс, Такий в мене теж є, хоча й без дітей)))
В мене взагалі на початку немає ніякого плану. Все починається з однієї сцени з головними героями. Одного разу мені така сцена навіть наснилася. А потім вже текст обростає героями і подіями. На якомусь етапі у мене з'являється розуміння чим це все закінчиться, і тоді я пишу фінал)) і намічаю приблизний план. Кожного разу у мене були зміни у цьому плані, коли герої вирішили звернути не туди, але фінал все ж лишався незмінним) Знаю, що заплутано і нелогічно, але якось так.
Надія Філіпська, Я прекрасно розумію. В мене так само. І початок снився до книжки...
Просто знаю, що автори складають план, і все в них добре. Йде по плану.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати