Вітаю! Запитання до колег! Як ви боретеся з тим, що герої починають жити своїм життям і повністю міняють твій продуманий, гарний))) сюжет!
Особисто я ніяк не можу на них вплинути і доводиться все переписувати, і потім знову і знову. І виникає таке питання, нащо я взагалі пишу ті детальні сценарії?!
От до прикладу, серію Дампір я писала без жодного сценарію і підготовки. Просто зранку вирішила написати книгу про вампірів, а вже ввечері сіла, написала і закинула перший розділ. Хоча в голові була тільки перша сцена і все....Тепер думаю, яке я відчайдушне було. Аж страшно стає. Хоча, по суті нічого не змінилося. Вони продовжують самі керувати своїм життям!
Поділіться досвідом, як у вас цей процес відбувається?))))
А як така інформація для читачів? Роман, який ви читаєте, ще хто - зна чим закінчиться))))
Хто ще не читає новинку про Драгомиру? Ласкаво прошу)))
Пф... План, який план?))) Не чув про таке)))
Я коли сідаю писати, майже ніколи не знаю фіналу) Більш того, я навіть не знаю хто буде головним злодієм))) Просто є кілька героїв і цікава ідея... І понеслося)))
Нора Нойс, Я теж це роблю))) Але частіше вже під час редагування всього тексту ':-)
Бо не знаю, що може бути важливим потім))
Для мене головне записати імена та прізвища героїв, а то забуду ':-)
ой, план, замальовки і нудна теорія :'). Не люблю). Першу книгу писала без будь-якого чіткого плану, все поставало в процесі написання). Міняла любовні лінії і навіть на середині вводила нових персонажів, під яких потрібно було сюжет переробляти. А наступні частини циклу я уже дивилася у своїй фантазії, як фільм перед сном. Тому наступні книги вже писала із більш-менш продуманим подальшим сюжетом). Звичайно, не всім, але приблизна замальовка була)
Нора Нойс, Аххаххахахх, ваша правда). Можливо, хтось таки послухає сценарій у голові і буде грати за ним). А у нас і відповіді вже напам'ять завчені)))))) аххаххахахх
В мене взагалі на початку немає ніякого плану. Все починається з однієї сцени з головними героями. Одного разу мені така сцена навіть наснилася. А потім вже текст обростає героями і подіями. На якомусь етапі у мене з'являється розуміння чим це все закінчиться, і тоді я пишу фінал)) і намічаю приблизний план. Кожного разу у мене були зміни у цьому плані, коли герої вирішили звернути не туди, але фінал все ж лишався незмінним) Знаю, що заплутано і нелогічно, але якось так.
Надія Філіпська, Я прекрасно розумію. В мене так само. І початок снився до книжки...
Просто знаю, що автори складають план, і все в них добре. Йде по плану.
Коли гра стає коханням… Чи можна домовитися про кохання? Встановити для нього правила, визначити терміни, розписати ролі й заздалегідь вирішити, чим усе має закінчитися? Можливо, хтось скаже, що
Поки в «Порталі у Гріх» ми з вами і нашою читачкою насолоджувалися квітами, десь там поза кадром з розуму сходили двоє ревнивців. – Знайшлася! Вейн прокричав це так гучно і з надривом, що мені аж вуха заклало.
«Розкошувала четверта осінь по зухвалому вторгненні…» - це початок оповідання Ольги Инки https://booknet.ua/book/gtara-i-kontrabas-u-suprovod-kabalstiki-b461803, в якому більшість сцен еротичні, а «кабалістика», як мені здалося – поєднання
В академії Голтрейв знову не все так спокійно, тільки цього разу на факультеті демонологів. Ванесса йшла на звичну гру, а повернулася з демонічною міткою на спині. Хто цей демон? Чого він хоче від студентки? І чому вона відчуває
Він міг запитати, хто розбив їй серце. Міг вимагати правди. Але натомість просто розгорнув крила й подарував їй небо. — Знаєш, у Ноктарії є одна давня традиція, — промовив він після нетривалого мовчання. — Яка? —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Хто ще не читає новинку про Драгомиру? Ласкаво прошу)))
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПф... План, який план?))) Не чув про таке)))
Я коли сідаю писати, майже ніколи не знаю фіналу) Більш того, я навіть не знаю хто буде головним злодієм))) Просто є кілька героїв і цікава ідея... І понеслося)))
Нора Нойс, Я теж це роблю))) Але частіше вже під час редагування всього тексту ':-)
Бо не знаю, що може бути важливим потім))
Для мене головне записати імена та прізвища героїв, а то забуду ':-)
ой, план, замальовки і нудна теорія :'). Не люблю). Першу книгу писала без будь-якого чіткого плану, все поставало в процесі написання). Міняла любовні лінії і навіть на середині вводила нових персонажів, під яких потрібно було сюжет переробляти. А наступні частини циклу я уже дивилася у своїй фантазії, як фільм перед сном. Тому наступні книги вже писала із більш-менш продуманим подальшим сюжетом). Звичайно, не всім, але приблизна замальовка була)
Нора Нойс, Аххаххахахх, ваша правда). Можливо, хтось таки послухає сценарій у голові і буде грати за ним). А у нас і відповіді вже напам'ять завчені)))))) аххаххахахх
В мене часто й густо герої не просто сюжет міняють, а ще й свої ролі в ньому)))
Нора Нойс, Такий в мене теж є, хоча й без дітей)))
В мене взагалі на початку немає ніякого плану. Все починається з однієї сцени з головними героями. Одного разу мені така сцена навіть наснилася. А потім вже текст обростає героями і подіями. На якомусь етапі у мене з'являється розуміння чим це все закінчиться, і тоді я пишу фінал)) і намічаю приблизний план. Кожного разу у мене були зміни у цьому плані, коли герої вирішили звернути не туди, але фінал все ж лишався незмінним) Знаю, що заплутано і нелогічно, але якось так.
Надія Філіпська, Я прекрасно розумію. В мене так само. І початок снився до книжки...
Просто знаю, що автори складають план, і все в них добре. Йде по плану.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати