Додано
08.04.24 20:58:24
Поговоримо про музяку? + Трішки практики)
Обжнюю музику. Для мене це не просто нескінченне джерело натхнення. Це невід'ємна частина мого життя. Але я тут не для того, щоб вислухати про ваші з нею взаємовідносини. Ми зробимо цікавіше.
Напишіть виконавця - назву треку. Та додайте короткий опис тих відчуттів, обо ассоціацій, що він у вас викликає. Усього пару речень.
Жанр - не має значаення. Усі ми різні. Також, прошу не критикувати музичні смаки інших. Ми тут, щоб ділитися та трохи попрактикуватися)
Максим Дегтярьов
27
відслідковують
Інші блоги
Пишіть простіше... Ні цей пост не про техніку мінімалізму. Це роздуми про тренди та напрямки. Для розумних людей очевидно, що у світі йде низхідний тренд. Тренд деградації політиків, народів, мистецтва, культури..
Щось згадала я марафони, які проводив пан Лис — зайшла… почитала… посміялася. Усі були такі щирі, і сатира лилася рікою. Усі були на позитиві, і іскорка гумору ширилася, наче струм… Тож хто ми такі, щоб не повторити?…
Вітаю! Мав за згодою колеги LibertyFox можливість рецензування однієї роботи. На мій власний погляд, відгук читача - це велика підтримка автору! Навіть, якщо в цьому відгуку буде критика, а може, це й повинно бути
Коли заплющуєш очі, світ не зникає - він проникає в тебе. Тіні, що здавалися зовнішніми, виявляються власними спогадами. Свічки горять не в кімнаті, а в серці. Кожен подих - це сторінка стародавнього фоліанту з твоєю історією,
Поки зовнішній світ активно намагається вбити моє натхнення, я не піддаюся. Жалітися не буду, ну ж бо тут блоги літературні, а не про життя в цілому, але вважаю, що кража натхнення цілком відноситься до наквололітературної
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт, я надзвичайно сильно люблю треки Ганса Циммера з фільму "Дюна".
Насправді для мене спектр емоцій там дуже різний, в залежності від композиції, в основному це натхнення, піднесення, та просто мурашки по шкірі)
Anton Tom, Ханс Циммер - Homeland. Потяг, що прямує пагорбами, під якими розкинулися безкрайні степи. Полотно яких перекреслює тонка стрічка зеленої рослинності там, де дерева обступили невеличку річку. Ще кілька хвилин, і я побачу рідну станцію. А поки що, тамбур, сумки у руках, та знайомий оку краєвид, від якого завмирає серце.
Я почну.
Holybrune, Dabeull, Rude Jude - JoyRide
М'яка та ритмічна фанк композиція. Для мене вона схожа на прогулянку серед вечірніх вогнів. Коли хода сама по собі прискорюється, та хочеться пристрибувати на кожному кроці, пританцьовуючи. Літня ніч, у помаранчевому сяйві нічних ліхтарів.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати