Додано
08.04.24 17:55:40
Якщо зникає надія, що допоможе? Я з тобою домовивс
Враз відчуваю ніжний дотик знайомих долонь і те неймовірно приємне, потужне, впізнаване, вже звичне тепло до плечей. І це мене трохи заспокоює. «Лаврику, ти зі мною?» – з надією запитую у Всесвіту, здіймаючи голову догори, широко розплющивши очі, щиросердно спрямовані до небес. Дивлюсь туди з такою надією, наче можу зазирнути трохи вище хмар і навіть кудись дуже далеко ЗА… Та нічого, окрім білих, кудлатих, поодиноких хмарок та ясного, голубого неба – не бачу.
Вирішую, що нізащо не здамся. І від тих думок тепло на плечах, здається, посилюється.
Марса Чаунік
1083
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, мої любі читачі! Мабуть, ви вже встигли засумувати за цією історією — так само, як і я, а можливо і забути! Ця довга пауза була мені життєво необхідною, і я щиро радію, що знову повертаюся до письменництва. За цей
Можливо настав час розказати що я гей... Я нічого з цим не можу зробити, батьки ще не знають, і напевно скоро не дізнаються Важко було змиритися з цим фактом, я не міг прийняти себе 4 роки, але з рештою змирився коли зустрів
У мене є історія, від якої важко відірватися. Викладачка, студент і небезпечна гра, де на кону стоїть не лише кар'єра, а й власне життя. Тут стільки напруги, гострих діалогів і таємниць, що ви точно прочитаєте її за одну ніч. —
А що, як твій власний батько... продав тебе? Не заради порятунку.
Не через любов.
А заради вигоди. Уявіть, що одного дня ви дізнаєтесь: ваше життя стало розмінною монетою. Людина, яка мала захищати, власноруч віддала вас
Анотація книги: — А як же останнє бажання перед смертю?
Я мала боятися його, мала благати про пощаду. Але замість цього попросила поцілунок...
Артур прийшов у моє життя як ворог — чоловік із темними очима й зброєю в
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоли зникає надія допомагає пам'ять і віра. Адже доки пам'ятаємо, доти вони поряд. Ті, що пішли далеко ЗА... А віра вселяє сподівання, що колись ми зустрінемось. Там. Далеко. ЗА... А оте сподівання і є відголоском надії - а може? ....
Ніка Цвітан, Дякую, що відгукнулися! На плаву людину у відчаї тримає тільки надія на "А МОЖЕ". Віримо, сподіваємось, бо інакше все це рутинне буття не має сенсу. Віра немарна. Виявляється, справді існує те ЗА, і для споріднених душ ця зустріч потім, колись ТАМ, ЗА передбачена...
Сумно і боляче(((
Болеслав Боні, Погоджуюсь. Є в житті бувають моменти, які стають важким непоборним тягарем і, на жаль, це не минає, лише покривається іншими нашаруваннями, відчуттями, не пилом...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати