Питання, шановні. Коли читаєте або пишете самі, що для вас важливіше: внутрішня логіка текста (ну або просто персональні уподобання) або логіка життя, тобто більша правдоподібність?
Хочу пояснити на прикладах.
Беремо Гаррі Поттера. Суть перемоги переважно базувалась на знищені горокрасків, причому за ритмікою це відбувалося так:
1 книга - 0
2 книга - 1
3-5 книги - 0
6 книга - 1 за кадром + ми про них дізнаємося
7, перша половина – 1 за великою натугою, 1 знайшли
7, друга половина — 4 впродовж кількох годин, 2 на бігу за кадром.
Життева (умовно) логіка? Мабуть, так, цілком. Життя бентежне, в ньому часто буває так, що то густо, то пусто. Логика тексту, композиції? Ну-у-у… Дехто казав, що краще, якщо б було 1 книга = 1 горокракс. Можливо, така система була б аж занадто лінійна і примітивна, але все одно, щось душа вимагає більшої краси і вигадливості структури — бо те, що є, викликає відчуття абсолютної пожмаканості.
Тепер беремо світ Арди, тобто Середзем'я Толкіна… А, хоча ні, спочатку беремо наш світ. Отже, 0 від Різдва Христова. Діва Марія вагітна, людство б’ється мечами, кидається переважно списами та стрілами. Минає 2014 років. Людство б’ється дронами (майже всі, хто воює) та лазерами (Ізраїль), тестує і потроху випускає на поле бою роботів (Україна). Кидаються далекобійними ракетами.
Повертаємося до Арди.
Перша епоха, 1497 рік — різня в гаванях. Вищі ельфи фактично вперше користуються мечами для вбивства (інших ельфів, але то таке). Епоха закінчується 1500 роком, тобто ще +3.
Друга епоха — продовжується 3441 рік.
Третя епоха, 3019 рік — остання битва з Сауроном і його знищення. Всі користуються — ага, правильно, мечами. Ну ще списами/стрілами. Минуло, на хвилиночку, 6 463 роки.
Правдоподібність? Ну е. Навіть якщо б ельфи виявились блаженними дурниками (що навряд), повірити у відсутність розвитку зброї людей/орків/гномів? Ні, 100% ні.
Інше питання — якби зброя розвивалась логічно, чи багато залишилось би у цього світу нинішніх прихильників? Ой, навряд. Напевне, були б — але зовсім інші (ті, кому наявна в книгах логіка здається дурною). Я про себе можу точно сказати — ні, я не хочу ельфів с гранатометами, і хай шурує лісом вся логика. Наскільки мені відомо, сам Професор казав, що так, сам все чудово розуміє, але просто не хоче він в тому світі сучасної зброї і все, крапка.
З іншого боку — можу пригадати велику кількість текстів, де, як в анекдоті, Крішна б’ється на зорельоті з Годзилою, поряд Шерлок танцює балетну партію маленьких лебедів з Бетменом, а ти сидиш і сердишься на абсолютно неправдопобідність тільки тому, що каву, яку п’є Тор, назвали латте, а воно ж капучіно!
(Я мовчу про тексти, де неправдоподібність несе реальну шкоду, типу ідеї про те, що якщо відбитого садиста й аб’юзера довго цьомкати нижче попереку і все йому прощати, відбитий садист перетвориться на ніжну турботливу зайку).
Ну тобто… Наскільки легко ви прощаєте тексту відхід від реалій, не обумовлений загальної магією/технологіями світу? Наскільки у власних текстах даєте собі волю в цьому питанні?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ більше схиляюся до "логіки життя" , а якщо конкретніше то до причино-наслідкових зв'язків. На кожен фантастичний елемент, що з'являється в тексті, в мене є питання : він тут шоб шо? Нащо його створили і як його появя впливає на весь інший світ?
Мабуть тому я і люблю low fantasy, а не hight fantasy.
Анастасія Костюк-Рой, Ага, кожен лазер свого часу обов'язково повинен вистрелити ) Дякую за відповідь!
Я більше схильна до логіки життя. Тому всі свої тексти намагаюся підігнати під неї. Можливо, на це впливає те, що я не пишу фантистику/фентезі. Помітила, що моїх читачів (на іншому акаунті) підкупає більше історія наближена до реальності. Тоді з'являється більше віри в те, що можна пережити подібні події/почуття/емоції)
Іванна Желізна, То так, згодна, на кожен жанр своя аудиторія. Хоча, як тут обговорювали, реализм і логика життя не завжди одне й те саме (якщо брати наприклад якісь дивовижні збіги обставин в цілком реалістичному творі), але вашу думку зрозуміла, дякую.
Мене колись зачепив текст Олді про те, як писати. Точніше одна конкретна думка "фантастичне припущення стає змістовним, якщо воно впливає на сюжет".
Тобто на тому ж прикладі Гаррі Поттера - доставка в школу на потязі надає можливості типу запізнитися на потяг (2 книга), атакувати цей потяг (дементори). Був би контроль квитків - було б ще влізти в потяг зайцем. Тобто логіка одного має підтримувати логіку іншого.
Відповідно у Толкієна - чомусь не винайшли сучасну зброю, тому ельфи б'ються мечами. Але ж б'ються, а не цілують орків в попу.
Мені на цю тему подобається концепція з https://en.m.wikipedia.org/wiki/Every_Heart_a_Doorway де в світі порядку люди звикають поводитися не так, як в світі абслютного абсурду. Ну і я щиро люблю і вважаю ваш Божевільний Гарем видатним представником світів абсолютного абсурду, якби вони існували.
Грайворона, Про всяк попереджаю - ідея мені сподобалася шалено, а от сама книжка з категорії електронку куплю, якщо вона не шалено дорога і може навіть перечитаю років через 10. Якщо що для мене найвища градація оцінки книги - куплю папір і регулярно принаймні задумуватимуся чи не перечитати.
Для мене головне, щоб в моєму сюжеті не було логічних дірок, якою б магією вони не були зумовлені. Якщо існує якесь закляття, то воно працює так, як заявлено) А, якщо раптом воно вирішило зробити сюрпрайз, то цьому має бути логічне пояснення, а не просто - тому що)) Або ж я пропишу в анотації, що не шукайте логіки в моєму абсурді - її там, нема, бо авторці просто захотілось пореготати)) Був у мене якось такий настрій і написала невеличке оповідання з суцільним абсурдом))
Лара Роса, **Для мене головне, щоб в моєму сюжеті не було логічних дірок, якою б магією вони не були зумовлені.**
От до речі так. Не люблю, коли словами "це ж фентезі" виправдовують абсолютно всі косяки й термоядерні роялі в кущах, бо в такому бачиться не логіка світу, а банальні авторські лінощі.
Ну абсурд це святе )
Як на мене, то логіка тексту важливіша, а коли її важко відділити від життєвої, то ще краще)) Ельфів із гранатометами мені теж важко уявити. Ну не в'яжиться картинка, саме тому я і кроссоверів не люблю. Бетмет із Холмсом на 1 сторінці - це жесть, так само як і робот, що ліпить вареники чи розмальовує писанки. Хіба що там буде помітка: гумор, абсурд або дитяча література. Аліса Селезньова згадалася))
На рахунок садиста погоджуюсь, він не вписується в жодну логіку.
Вів Жарні, Ой, стосовно кроссоверів так само. Навіть якщо ці світи норм стикаються за логікою, все одно відчувається як якесь чудовиьско Франкенштейна, а не природньо жива істота, ну, принаймні якщо написано на серйозних щщах або іде перехрестя не просто світів, а канноних персонажів. З іншого боку знаю, що сама таке роблю, бо мені не жме в "гарем" або для казок тащити, як сорока, все, що блищить, але це тема для окремого психологічного досліження )
**Як на мене, то логіка тексту важливіша, а коли її важко відділити від життєвої, то ще краще))** -золоті слова просто )
ммм... загуглив, що це таке горокраск...
Все-таки найбільш витенчено, як на мене виходить тоді, коли можеш показати щось насправді нове, але максимально наближене до існуючих реалій. Я більше в цьому напрямі примітивіст, тобто ідеально, якщо всгала всі можна якось пояснит старими категоріями.
В свій час став писати щось на тематику сталкера, так як не сподобалася кніцівка про О-свідомість, хоча за Вернадським це досить грунтовно описана концепція.
От мені більше до вподоби ідея з Прометея з фільмів про Чужих, коли ти шукаєш творця, а вийшло що він хотів насправді позбутися тебе, як "помилку" при процесі творіння.
Як не крути більше всього беруть за душу не якісь надтехнології, а емоційні перевороти, що грунтуються на примітивних відчуттях, зокрема на тому, що ми одинокі, чи там непотрібні. І тут не сам по собі факт головний, а сам процес відчування цього. Це страшне відчуття, але розтягти його у всіх дрібницях на 200 сторінок... виствітлити кожну з граней...
Правда я стараюся так далеко не заходити. Сам не знаю, що там за тими буйками чи буями... Потрібно пам'ятати, що наші книги також впливають на нас, як не дивно і я стараюся не вглиблюватися в суть негативних персонажів)
Zinkevych Ihor, Дякую, справді багато цікавої інформації для роздумів.
Ваші приклади не є коректними, оскільки в обох випадках обрано саме вигадані світи.
Увізміть, наприклад, Ремарка. В його творах внутрішня логіка текста та достовірність завжди співпадають. Тобто, жанрові обмеження дуже впливають на засоби, які використовує автор. У всім відомій казці вовк зжер бабусю, що досить вірогідно, а тому може вважатися достовірним навіть для “реалізму”. Але він потім намагався її, цю бабусю, зображувати перед Червоним Капелюхом, а це вже чисте “фентезі” або брехня (вважайте, як вам більше до вподоби)
Сергій Ляховський, Мабуть, таки так ))
Нерівномірність знищення горокраксів - найменший косяк "Гаррі Поттера"). У цій історії можна причепитися до багатьох моментів. Але чіплятися чомусь не хочеться). Читаєш і прощаєш їй все, варто тільки пірнути у переживання Гаррі. Місцями непродумана історія, але майстерність автора у вираженні внутрішнього світу персонажа для мене все сама собою вирішила). Тому головне, щоб написано було гарно, а "зброя" чи "горокракси" у даному випадку - дрібниці) така моя думка). Дякую за питання)
Алла Віницька, Дякую вам за відповідь ) Мабуть, так, у кожній історії для кожного читача спрацьовують власні внутрішні лінзи )
Ой, я аж трохи зависла.
Стосовно історичної правдоподібності - ну так, це гут, але якщо мета книги - не показувати розвиток цивілізації, як у Азімова, а описувати героїчні пригоди й розвиток особистості, я готова вибачити повільний розвиток зброї.
А от книги, де романтизують і виправдовують аб'юз / садизм / зради / фізичне й моральне начильство, мене місять до білих очей.
Наталка Черешня, От мабуть так, питання в тому, що саме в фокусі (для автора або читача), що побічне.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати