- Залиш... мене... йди... по допомогу, - він затих, усі сили пішли на прохання.

- Ну вже ні. Вибач, але слухатися я не буду, - дівчина вперто підняла підборіддя та поставила руки в боки.

- Алія ..., - Хаук попереджувально замовк. Він дивувався сам у собі, куди поділася його слухняна і поступлива Лисичка?

- Нізащо! - непоступливо хитнула дівчина вогняною голівкою. - Ти не мій пан і я не зобов'язана тобі підкорятися. А якщо по-доброму не замовкнеш, доведеться пожертвувати ще одним шматком сукні й добряче зав'язати тобі рота.

Не втрачаючи даремно часу, Алія підійшла до Вітра, трохи повозилася і зняла з коня міцну добротну збрую.

- Дякую тобі, благородна душа, - вона погладила темну гриву, - ти вірно служив своєму господареві.

Дівчина знову повернулася до Хаука, скинула свою хутряну жилетку, залишившись лише у вовняній сукні і підмостила товстий теплий одяг під голову та плечі чоловіка. Потім все обв'язала й закріпила поводами та власним широким поясом, спорудивши щось на зразок волокуш.

- Жук, - покликала Алія, - йди но до мене.

Вовкогарт слухняно подріботів до господині. Вона накинула інший кінець вуздечки на плечі звірові, з'єднавши шкіряні кінці на широких чорних грудях.

- Тягни, хороший. Давай!

Бренна вхопилася за інший кінець збруї.

- Додому, веди нас додому!

Волокуші сіпнулися й повільно поповзли по снігу. Хаук протесуюче вилаявся.

- Ні, я не буду псувати свій одяг, його в мене й так не багато, а ось заштовхати тобі повний рот снігу, шановний вахнуте, мабуть, буде якраз. І хоч так, але я змушу тебе замовкнути.

Видно щось таке було в голосі бренни, що Інший розсудливо затих, а може чоловік від слабкості просто знепритомнів.

Через годину - наступна прода АліЇ  https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006