Розділ не для вразливих)

Доброї ночі, мої любі ♥️

 

Сьогодні хочу трохи полоскотати ваші нерви!

Всі переживають за долю Олесі, сьогодні ви нарешті дізнаєтесь деякі подробиці...

 

... Олеся втратила рахунок часу, скільки вона вже знаходилась… А де вона взагалі знаходилась? Пройшла доба, або дві, може вже й тиждень. Перебуваючи в темному холодному приміщенні без вікон, де джерелом світла була ледь помітна тьмяна лампа на підлозі, вона із думок поринала у сон та навпаки. Все, що тут було з цивілізації, відро, яке слугувало туалетом, старий матрац та розетка з лампою. Олеся дивувалась, звідкіля в цьому погребі, який нагадував землянку, взялась розетка, яка була схожа на диво техніки в цих умовах. В приміщенні було достатньо холодно, дівчина вимушено закутувалась в таку ж стару ковдру з неприємним запахом, їй здавалось, що цей жах вже ніколи не закінчиться. Вона не розуміла ніч чи день на дворі, не розуміла чому тут опинилася, не розуміла чи знайдуть її, постійно хотіла їсти...

 

? Дізнайтеся більше тут о першій ночі

https://booknet.ua/book/na-perehrest-bratv-b420918

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Бідна Леся. Що ж то за нелюди її викрали? Скоріше б дочекатися і щоб не заснути раніше.

Показати 2 відповіді

Віолетта Котова, ,та воно то так,але вже йду читати, бо ж цікаво.))

Інші блоги
Невеликий шматок з сьогоднішнього оновлення ❤️
Я стискаю коліна так міцно, ніби боюся розсипатися на шматки. У старому бабусиному будинку тихо — лише вітер шарудить за вікном і десь далеко гавкає собака. Телефон поруч знову спалахує, але я навіть не дивлюся на екран.
Хвали мене, моя губонько або "Аве — мені"
Думаю, доведеться завести тут окрему рубрику для нових робіт. Бо автор, як відомо, істота вразлива: сам себе хвалити не може — непристойно, мовчати теж не може — тоді ніхто не помітить, що він узагалі щось написав. А
Історія триває
Продовження історії триває.. Минуло 5 років.. Ліна вже закінчила коледж у Англії. І приїжджає знову в Київ, планує поступати вище, вже подала документи у декілька вузів, здала всі іспити, і вирішила знову трішки відпочити,
І як можна пройти повз?
— Доброго ранку, — хлопець піднімає погляд, ловлячи мене на гарячому. Завмираю на місці, нервово ковтаючи повітря. Він же ж не помітив, що я так на нього витріщаюся, правда? Міцно стискаю края футболки пальцями. —
Статистика
Число моїх підписників росте, чому я незрівнянно радий. Але чомусь число прочитань книги Стороння Особа вже багато часу стоїть на позначці 499.Статистика з мене знущається
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше