"Я з тобою домовився, але ти забула" Де ти?

... І я вже не розумію чи то був сон, чи спогади. Але мені було так добре ТАМ, з НИМ!!! Думка про те, що треба негайно написати Кості, наполегливо дятлить голову. Може вони вже повернулися зі свого рейду, і я нарешті дізнаюся, що з моїм коханим Данилом… Але, замість того, чомусь нерухомо лежу і бездумно туплюся в стелю. Перший день невизначеності та болю минув, але не самі ті гнітючі та страшні відчуття. Вперто знову заплющую очі, підсвідомо шукаючи в темряві порятунок. Але марно. Голова затуманена, біль у скронях...