Ось і завершив викладати історичний роман "Діти Степу".

Сьогодні вранці було опубліковано останній розділ. Завтра щоправда, ще буде Епілог, але то вже таке. А пригоди двох скіфських побратимів, їх подорож давніми степами завершились.

Розпочав викладати текст першого січня, тож майже за три місяці хлопці побратими з дохристиянських часів отримали майже 2200 переглядів, 19 вподобайок, та аж сім коментарів. Крім того ще й одну рекомендацію.

Звик я до цих двох юнаків, але доведеться відвикати, бо наступні герої будуть не гіршими. З першого квітня почну викладати наступну книгу цієї поки ще неназваної серії. 

Кілька слів про майбутній роман.

На дворі 330 рік д н.е. Північне причорномор'я, по сучасному - Україна, все ще скіфська територія, але Чорне море, наче мухи калюжу варення обліпили грецькі міста-колонії. Можна зрозуміти тих зайд, адже кращої землі ніж наша не існує на планеті. Всі хочуть тут жити. Особливо імперці, адже їх хлібом не годуй - дай тільки Української землі. Тогочасні імперці - Македонці. Тож в Україну - скіфію йде загарбницьким походом полководець Олександра Македонского - Зопіріон. План такий, що хоче обоснувати свою військову базу в грецькому місті колоні Ольвії, на територі сучасної Миколаївської області. 

Що з того вийшло розповім 1 квітня. І то не буде не жарт, а цілком цікава розповідь, про чергове протистояння тодішніх Українців проти імперських загарбників.   

ПС. До речі головний герой, який протистоятиме македонцям пра- пра- пра- внук Велимира в якого за забаганкою природи та згідно генної інженерії серце теж праворуч...